Дарина прийшла в гості до сестри і канючила уже годину про переїзд.
– Ну Юлька, тобі шкода чи що? Та впусти нас пожити до квартири, яку ви здаєте! Ти ж знаєш, як нам важко – у чоловіка з роботою проблеми, троє дітей на шиї, а за плечима ні кола ні двора.
– Проблеми на роботі? Це ти маєш на увазі ті три рази, коли його за п’янку ледь не прогнали? Тобі мало проблем з колишнім було, то ти собі такого самого п’яницю знайшла!
– Юль, ти мені мораль читати будеш чи допоможеш? Нас власник квартири виганяє. Йому набридло, що ми з оплатою постійно запізнюємось. Каже, кращих мешканців знайде.. А нам що робити? Свекри живуть десь у чорта на рогах. Туалет на вулиці, пічка допотопна. А у вас однушка простоює. Вона ж і так вам на халяву дісталась!
На халяву це гучно сказано. Це у Юліного чоловіка батьки з накопиченнями були. Допомогли їм придбати двокімнатну хорошу квартиру. А та однушка від бабусі чоловіку дісталась у спадок. Продавати її вон не хотіли, тому просто здавали в оренду.
А однокімнатну квартиру баків Дарини і Юлі продали. При чому на прохання Дарини. Їй борги потрібно було сплатити. За свою половину Юля купила машину. На що сестра з заздрістю говорила:” Все у вас на халяву виходить”.
Та Юлі все ж було шкода молодшу сестру. Десятирічний син від першого шлюбу і розлучення. Пив, бив її, гуляв – не зрослося життя з ним.
Другий чоловік – теж не подарунок. Кодувався двічі, та йому мало це допомагало. Зривався. Заробіток нестабільний. Тому вічні проблеми з грошима. Юля не розуміла, для чого тобі було ще двох дочок народжувати? Вона, хоч і благополучно живе на другу дитину уже не наважується.
– Гаразд, я з Сергієм поговорю. У нас і так квартиранти з’їжджати збирались..
– Ох, ну Хвала Богу. Ми квартплату будемо виплачувати. А от з орендою місяць-другий почекаєте? Сама розумієш, переїзд, з боргами розрахуватись.. І може, цей, ви по родинному щось упустите нам?
– Ну ми з квартирантів 6 тисяч брали. Тобі нижча за 4 не опущу. Це і так майже, що дарма..
– От і добренько. Все, я побігла – у Дарини аж настрій покращився.
Ввечері Юля мала складну розмову з чоловіком.
– Я категорично проти. Ти ж сама знаєш, яка господиня твоя Даша: підлогу раз в місяць миє, плита завжди брудна, не відчистити потім. А діти. Всі стіни помалюють і повимазують.. А ще й той Толік її алкаш. Мені проблем з сусідами не потрібно! – казав Сергій.
Все ж таки після довгих вмовлянь дружини, Сергій погодився. Проте просив пильно контролювати сестру.
Юля допомагала перевозити Дарині речі і вже тоді пошкодувала про те, що взялась допомагати. Толік знову був “під градусом”, дівчатка верещали, як ненормальні. Тільки от Сашка було шкода. Малий відчайдушно намагався взяти на себе усю чоловічу роботу.
– Може, ти у нас поки поживеш, Сашенько? Тобі буде весело з моїм сином. До школи разом ходитимете..
– Ні – серйозно відповів хлопець – Я повинен мамі з сестрами допомагати.
Майже з перших днів посипались скарги від сусідів. Мовляв, шумлять дуже, а стіни то тонкі. Квартира почала захламлюватися: гора немитого посуду, брудні непрані речі повсюди.
– Даша, ти не уявляєш, що буде, коли сюди Сергій заїде!
– Ну, Юль, троє дітей! Коли я маю все встигати?
– А комунальні чому не оплатила? Май совість! Ми за оренду нічого не взяли, то заплати хоч за те, чим користуєшся!
– Юль, ну звідки гроші взяти? Троє дітей, а чоловік один працює. Дай нам трохи на ноги встати!
– А ти чому на роботу не ідеш? Дівчатка ж у садку, а Сашко в школі, то чого ти вдома сидиш?
– Я вже он документи подала, піду. – пообіцяла сестра.
– Добре, цього разу я оплачу замість тебе, що Сергій не взнав, але це вперше і востаннє, зрозуміла?
А потім взагалі щось незрозуміле почало коїтися. На телефонні дзвінки Дарина перестала відповідати, і навіть до хати не впускала. Юля стояла під дверима і чекала, поки Сашко зі школи прийде, щоб зайти разом з ним.
– Дашо, ти зовсім здуріла? Що робиться? Чому мене не впускаєш? Ти ж на роботу мала йти!
– Та яка робота, у мене дітей троє! Ти навіть не уявляєш, як це бути багатодітною матір’ю. Ти і так кричиш, що у мене безлад, то коли я все встигатиму?
– Наша бабця 5 дітей мала. Ти згадай, яка у неї чистота була. І не причепишся ні до чого! Даш, ти не ображайся, але якщо вкінці місяця рахунки не будуть оплачені, а квартира не прибрана, я сама особисто замовлю машину, складу туди твої речі і їдь куди хочеш! Хоч у село до свекрів!
Так і сталось. Вкінці місяця вантажівка загружала усе, що з собою привезла Дарина. Вона обурювалась і кричала на серу:
– От так себе і поводять розбалувані родичі, яким все на халяву дісталось: і квартира, і машина. Та нічого, це сьогодні ти багата, а завтра ще до мене на колінах повзтимеш! А я тобі – вона показала дулю – як поможу!
Лиш Сашко мовчки тягав коробки до машини. Такий хороший хлопчик, Юлі аж серце кров’ю обливалось за нього.
– Сашко, може ти з нами поживеш трохи?
– Та ні, зараз бабусі з дідусем на городах треба допомагати. Роботи там багато.. Не ображайтесь тільки на нас..
Дарина поїхала, а Юлі на душі осад неприємний залишився. Хотіла як краще, допомогти, а от що вийшло!
Як ви вважаєте, чи права Дарина? Повинна була їй сестра допомагати?
