Марійчина бабуся Настя була чудовою людиною. Для своїх онуків вона дарувала масу тепла та ласки, а на роботі була суворою жінкою та відмінним працівником. З дітьми завжди спілкувалася з повагою та любов’ю. Одного разу вона покликала до себе 18-річну онучку й тихо прошепотіла їй на вухо:
– Вік у мене вже поважний. Скоро на той світ відправлюся. Треба зі спадщиною розібратися.
– Бабусю, ну що ти таке кажеш?
– Цить! Мені вже 86 років, я своє віджила. Багато побачила, можна й на тому світі щось подивитися. Так от, за спадщину. У твоєї тітки, Люби є все: квартира хороша, в її дітей будинки гарні машини. Грошей їм не позичати. А от у вас з мамою нічого немає.
– Але ж це не наша вина, – перебила бабусю Марія.
***
Марійчина мама – Віра, завжди була дуже імпульсивною людиною. Якщо щось захоче, то буде робити все, аби досягти свого. Так було навіть і з батьком Марії. Жінка поставила собі за мету закохати його в себе й усе так і сталося. Він був крутим бізнесменом, купив трикімнатну квартиру в центрі міста, машину та дачу біля лісу.
Їх життя було схоже на казку, але потім він потрапив у аварію та розбився. Так його дівчатка залишилися зовсім самі. Спочатку Віра відмовлялася у це вірити, а потім просто впала в глибоку депресію. Вона днями могла лежати в ліжку та просто дивитися у стіну. Марія сильно старалася хоч якось розважити матір, змусити її повернутися до життя… Їй тоді було всього 14, але вона щодня приходила до матері та розповідала їй абсолютно про все.
Одного разу вона розповіла, що їх сусід по дачі звів там гарний будиночок, квіти посадив, дерева… Тут вперше, Віра підняла очі й перепитала:
– Максим? Біля нас будинок звів?
– Так!
– І ми побудуємо, і квіти посадимо, – вперше Віра з рішучістю піднялася з ліжка.
– А гроші ми де візьмемо?
– Продамо цю квартиру, гроші в будівництво вкладемо, а самі поки з бабусею поживемо. А потім її до себе заберемо. Там їй навіть краще буде: природа, свіже повітря.
Так Віра почала одужувати, от тільки Марії це не дуже подобалося. Вона зовсім не хотіла продавати будинок. Вона навіть не уявляла, як взагалі потрібно будувати будинок. А от Віра буквально загорілась справою. Вона вже навіть проєкт створила й знайшла будівельну компанію. На ділянці почалася робота. Залили фундамент, почали зводити стіни. Виконроб постійно розповідав мамі про всі нюанси з розумним виглядом, а потім все зупинилося. Виявилося, що компанія збанкрутувала. Вони просто зникли з їх грошима. Мама подавала заяву в поліцію, намагалася писати скарги, але результату не було. А через декілька місяців з ділянки вкрали всі будівельні матеріали. Почався ще один забіг в поліцію, але все марно.
З того часу Віра зненавиділа абсолютно всіх. Вона могла грубо відповісти навіть тому, хто бажав їй лише добра. Так вони й залишилися жити у бабусі. От вона й вирішила з нею поговорити:
– Оскільки у вас нічого немає, то я б хотіла свою квартиру на тебе переписати. Не хочу, щоб Люба з твоєю матір’ю її ділили. Тим більше у Люби все є.
– Бабусю, ти що! Моя хресна ж мамина старша сестра, вона ніколи б такого не зробила.
– Ой дитино, наївна ти дуже. Люди можуть піти на все, – сказала бабуся.
Склалося так, що вже за декілька днів бабуся Настя впала й вижити їй не вдалося. На наступний день після похорону до них приїхала Любов Вікторівна й сказала:
– Треба квартиру продати та поділити гроші. Моїм дітям треба.
– Але ж за цю квартиру багато не заплатять. Вона у старому будинку та ще й на першому поверсі. Може б ми трохи почекали?
– Ні, я вже знайшла рієлтора. Моїм дітям гроші потрібні.
– Хресна, як ти можеш так вчинити з мамою? Вона ж твоя рідна сестра …
– Такі закони, – просто відповіла вона й вийшла.
Наступного дня до них вже прийшов чоловік з першими покупцями. Марії з мамою довелося швидко збирати речі та переїжджати на дачу, в маленький сарайчик. Добре, що надворі літо стояло.
Одного разу, Марія прокинулася від дивного стукоту. Вона вийшла на подвір’я й побачила, що мама б’є молотком стіни й кричить:
– Ти !!!!! Ти спеціально це зробив! Ти навмисне розбився, щоб кинути мене одну! Це все через тебе!!!
Тоді Марія викликала швидку й матір забрали до лікарні. Наступного дня Марії зателефонували з поліції. Виявилося, що вони знайшли вкрадені будівельні матеріали. Дівчина швидко їх продала, орендувала квартиру й забрала маму з лікарні. Їй стало набагато краще й вона навіть на роботу влаштувалася, а Марія продовжила навчання в інституті.
Через рік вона вийшла заміж за слідчого, який допоміг розкрити їх справу. Він і допоміг їм будинок добудувати. Любив Марію як ніхто інший! А з хресною своєю дівчина більше ніколи не розмовляла. Навіть на похорон не поїхала. Віра вмовляла її, але вона відмовилася. Тепер вона розуміла, що між людьми може бути абсолютно все!
Вам сподобалася ця історія?
