Є історії, в яких намішано весь спектр людських рис характеру, які переплітаються в несподіваних ситуаціях. Доброта, черствість, співчуття, жорстокість, турбота, надія – часом, все це зустрічається на одному квадратному місці життя. І такі історії завжди зачіпають за живе – адже просто неможливо залишитися байдужими …
***
І навіщо вони народжували дитину – одному Богу відомо. Пили б і билися як раніше, і не втручали б у цю справу дітей, і може все було б нормально. Але ні, їй захотілося дитини, бачте. Співмешканець і за сумісництвом товариш по чарці не розумів її, але що робити? Якщо жінці щось увійде в голову, то витягнути це звідти вже зовсім неможливо. Ось тому то і з’явився в їхньому будинку маленький малюк.
Тепер доводилося відволікатися від таких дуже важливих справ, як поглинання саморобних спиртних напоїв і з’ясування відносин. Будинок дістався йому у спадок, стояв біля самого підніжжя великої гори в абсолютно безлюдній місцевості. Так що, щоденні скандали нікому не заважали. Хоча, мабуть, одне незадоволене обличчя було. Великий сірий кіт на ім’я Миша. По-перше, він був сірим як миша, а по-друге, просто в насмішку.
Коли перебувати вдома було вже зовсім неможливо, у зв’язку з криками і запахами, Миша йшов на трасу, що проходила в кількох десятках метрів від будинку і дивився на машини, які проїжджали повз. Він мріяв. Мріяв, що коли-небудь така машина зупиниться, і з неї вийде велика людина з добрими очима і теплими руками. Він протягне їх до неї і взявши на руки відвезе в свій будинок, де буде розмовляти з ним і гладити. Навіть, можливо, годувати?
Тому, що Миші набридло снідати, обідати і вечеряти мишами та іншими гризунами. По-перше, за ними треба було полювати, а по-друге, вони були несмачні.
У цей вечір сімейна пара, як завжди, напилася і побилася. Потім вони заснули, попри наполегливі крики дитини, щільно загорнуту в пелюшки. Він хотів їсти. Матері було все одно. Вона заснула біля телевізора, а співмешканець впав поряд в крісло після п’ятої чарки самогону і відключився.
Тому і не почули, як розігралася погода. Вітер ревів, згинаючи столітні дерева і вони скрипіли й стогнали від болю. А в повітрі носилося все, що погано лежало. Камені, величезні гілки і дрова запасені на зиму. Шум був неймовірний. А потім настала тиша, і пішов дощ. Ні, злива. Ні, шквал води. Вона лилася з небес так, ніби настав день потопу. Але ніщо не могло розбудити парочку одурманених спиртними парами.
Дитина в ліжечку на другому поверсі теж заснула, втомившись від безглуздості власного крику. І тільки Миша не спав. Він насторожено прислухався до стихії, яка бушувала за стінами старого дерев’яного будиночка на схилі.
Щось не давало йому заснути і турбувало все сильніше і сильніше. Гени, що дісталися йому в спадок від незліченних поколінь стукали в голову і тривожно перешіптувалися.Іди. Іди.
Миша встав і пішов до вікна з розбитим склом. Він завжди вибирався і повертався через це вікно позаду будинку. Підійшовши до підвіконня і поглянувши на потоки води, які бушували зовні, він скривився і зупинився.
А може, перечекати? А може, обійдеться, подумав він. Але тут передчуття штовхнуло зсередини і наповнило його відчуттям жаху.
Бігти. Бігти, негайно.
Миша стрибнув на підвіконня. І тут, дитина, яка лежала на другому поверсі, тривожно поворухнулася уві сні і застогнала. Незамутнений дитячий розум відчув небезпеку.
Миша проклинаючи себе, п’яну пару, дитину і свою долю кинувся назад. Він не міг залишити малюка в цьому місці. Постогнуючи від натуги, і гублячи щільний і важкий згорток на кожному кроці, Миша дотягнув малюка до вікна, і за кілька спроб зумів таки просунути того в розбите вікно. Благо, прямо під ним стояв стілець, що і полегшило його завдання.
Малюк, який до цього верещав весь вечір, як не дивно, мовчав. Він давно прокинувся і мав би відчайдушно кричати, але замість цього…
Замість цього він простягав ручки і час від часу смикав вуха кота, єдину істоту, яка в цьому будинку звертала на нього увагу. Довгими, холодними і самотніми вечорами і ночами, Миша лягав в дитяче ліжечко і грів дитину своїм теплом, засинаючи поруч.
Так що, коли вони удвох випали з вікна на холодну і мокру землю, дитина не закричала. Адже поруч була єдина рідне істота, і вона дбала про нього, а значить не треба хвилюватися.
Інстинкт самозбереження вів Мишу до єдиного місця, де їм могли допомогти. До шосе, що проходило поруч з будинком. Ураган, який вирував, навколо на щастя втікачів затих. І тільки щось зловісне ворушилося там вгорі. У тій темряві, яка завжди огортала вершину гори. Шерсть на загривку Миші встала дибки, і він видавши відчайдушний крик жаху з останніх сил підняв зубами згорток з дитиною і кинувся до дороги.
А в цей час дві фари, що розсікали ніч і дощ мчали до маленької церковці, що стояла недалеко в долині біля самої річки. Тут і служив священник, збираючи свою нечисленну паству з мисливців, рибалок та просто місцевих жителів, розкиданих по цих глухих місцях.
Він поспішав додому, сподіваючись проскочити стихію. До містечка, яке перебувало неподалік, він їздив досить часто запасаючись продуктами і всім необхідним для церкви.
Вечір і ніч він зазвичай проводив у компанії свого старого друга. Той і зараз просив його залишитися і перечекати негоду у нього вдома, спокушаючи гарячим пуншем і ситним обідом за партією в бридж, але священник …
Священник звик довіряти своєму передчуттю А воно чомусь вимагало їхати негайно. Ось він і гнав, намагаючись пригальмовувати на поворотах, і уважно вдивляючись в непроглядну темряву.
Тому він і встиг загальмувати. Загальмувати, коли йому здалося, що попереду прямо на дорозі …
Прямо на дорозі йому здалося щось лежить, а поруч… Поруч світяться два маленьких прожектора.Машина загальмувала і пролетівши по мокрій дорозі стала, розбризкавши по сторонах холодні струмені.
Священник, перехрестившись, вийшов з машини і читаючи про себе молитву рушив вперед. Там, метрах в двадцяти попереду дійсно лежав маленький згорток, що нагадував купу щільно загорнутих простирадл, а поруч …
Ні, ви звичайно не повірите в це. А поруч сидів величезний тремтячий від холоду і страху сірий кіт, і його очі світилися двома маленькими ліхтариками, відображаючи жовте світло фар.
– Господи ти Боже мій, пробурмотів священник і підбігши ближче впав на коліна прямо в калюжу. Він заглянув у те, що було згортком із простирадл.
Він побачив маленьке зморщене личко дитини, яка намагалася плакати. Але в цьому шумі ледве чутний голосок не доносився до вух священника. Він схопив на руки дитину і кинувся до машини. Треба було якомога швидше дістатися до церкви і допомогти малюкові.
Миша подивився в спину людині в довгій чорній одежі і зітхнув. Справу було зроблено і можна було тепер пошукати укриття для себе. Треба було пересидіти десь цю напасть.
– Ну? Довго ще накажеш чекати тебе? Між іншим, дощ як з відра. Раптом почув Миша за своєю спиною.
Він зупинився і озирнувся в подиві. Невже це мені, здивувався Миша. Але священник стояв позаду нього і дивився йому прямо в очі.
– Довго мені тебе вмовляти, сказав він і раптом …
Раптом, чоловік в довгому дивному чорному одязі підійшов зовсім близько і нахилившись взяв Мишу на руки. Він підняв мокрого кота і притиснувши до себе побіг до машини. Посадивши його поруч з дитиною на переднє сидіння, священник закрив двері і натиснув на газ. Машина заревіла і рвонула з місця, так ніби тисяча чортів гналися за нею.
А в цей час, зловісний шум, що долинав з вершини гори перейшов в гуркіт, а потім перетворився на дикий вереск. З вершини гори зі швидкістю кур’єрського потяга мчали потоки бруду змітаючи все на своєму шляху.
Цей бруд залишив за собою величезну масу зламаних дерев і пусте місце, там де раніше стояв маленький, дерев’яний будиночок.
Миша крадькома подивився на високого, сивого чоловіка, який вчепився в кермо і відчайдушно тиснув на педаль газу. Йому чомусь сподобалося те, що він побачив. Великі руки і теплі очі. І ще.Ще від цієї людини віяло спокоєм і тишею. Тиша в цьому гуркоті і жаху залишився позаду.
Миша тихенько зітхнув, простягнув лапу і доторкнувся до священника.
– Спи, спи, ми скоро приїдемо, сказав той, і на секунду відпустивши кермо правою рукою погладив кота по голові. Ти герой, Миша …
Миша вперше за все своє життя, згорнувся клубочком навколо дитини, яка заснула спокійним сном. Йому снилися великі, добрі і теплі долоні, що гладили його і миска з м’ясом. Миша тихенько мугикнув уві сні. Вони їхали додому.
Вам сподобалася ця історія про сміливого кота Мишу?
