З першого знайомства я ніяк не могла знайти спільної мови з матір’ю мого хлопця. Знаю, що вона була категорично проти нашого весілля, але нічого не могла вдіяти. Згодом, Андрій переїхав до мене, адже батьки порадували мені колись велику трикімнатну квартиру. Тому сподівалася, що я не буду бачити Ларису Петрівну і сама не мала жодного бажання зайвий раз чути докори у свою сторону, мовляв, яка я погана невістка!
Однак, останнім часом жінка почала приїжджати до нас у гості без попередження й господарювала, немов у себе вдома. Перескладає всі речі у шафі, що потім годину можу шукати свої джинси чи майку. Виливала мій борщ геть та казала, що то не їжа, а справжня отрута! Звісно, що вона не була скупою на такі “компліменти”. Однак, Андрій часто заступався за мене.
Спершу я намагалася спокійно поговорити з Ларисою Петрівною, але вона мене навіть не хотіла слухати. Постійно перебивала та ображала. Тож одного дня, коли вона черговий раз приїхала в суботу о 7 ранку до нас у гості, я просто не відчинила їй двері. Вона декілька хвилин гупала, кричала, але потім пішла все-таки геть. Нарешті я могла спокійно дихати у власній квартирі.
Декілька днів тому у нас з Андрієм була перша річниця з дня весілля, вирішила влаштувати романтичну вечерю. Тоді була п’ятниця, я швиденько купила у магазині улюблений торт коханого, фрукти, сир та шампанське. Також заздалегідь купила йому подарунок – нову сорочку, адже у нього така відповідальна робота й вигляд має бути відповідний! Забігаю у під’їзд, запихаю ключі до замка – а двері не відчиняються! Невже мій чоловік прийшов раніше з роботи й не вийде зробити сюрприз?
– Привіт, коханий, а чому ти вдома? Невже з роботи швидше відпустили? – запитую чоловіка та незграбно намагаюся сховати подарунок у пакет.
– А, так. Сьогодні ми швидко все закінчили, тому ось я вдома. – відповідає Андрій та щось швидко ховає від мене у шафу.
Але я бачу, що він якийсь розгублений. Немов я застала його на гарячому.
Вирішила приготувати накрити на стіл. Ми чудово поговорили, впили декілька келихів шампанського. Я вже хотіла розставити свічки у нашій спальні для певної атмосфери, як раптом з нашої шафи вивалилася моя свекруха!
– Що це взагалі тут відбувається?! Як ви сюди потрапили?! – з переляку починаю кричати.
– А ти чого кричиш на мене? Мене Андрій запросив, прийшла його провідати. Адже з такою жінкою, як ти, йому так погано живеться, я ж бачу! – знову починає скаржитися пані Лариса та незграбно намагається піднятися з підлоги.
Негайно вигнала таку нахабну свекруху геть з будинку. Все одно, що було пізно та маршрутки не курсували – є таксі! А з чоловіком я ще довго не розмовляла, ми навіть спали у різних кімнатах.
– Ти взагалі здурів чи що? Навіщо ти її покликав? Знаєш, що вона мене ненавидить і таке вчинив?! А якби вона почала за нами підглядати, немов за малими дітьми?!
– Нічого б вона не підглядала. Ти б потім пішла в душ, а вона швидко б вибігла з нашої кімнати. Я не хотів, щоб ти дізналася, що моя мама до нас приходить, коли ти на роботі! – виправдовується чоловік.
Ось це так сюрприз був на річницю. Виявляється, Андрій зробив для своєї матусі дублікат ключів від моєї квартири, а та собі приходила, коли мене не було вдома! Сказала, що якщо ще раз вона хоча б посміє постукати у двері – я вижену її, а заодно й викину всі речі чоловіка за поріг.
На вашу думку, хто не правий у такій ситуації? Що б ви могли порадити зробити дівчині з такою жахливою свекрухою?
