Валерія накривала святковий стіл на восьме березня. Через деякий час на порозі квартири з’явилася свекруха Марина Миколаївна, а за спиною у неї стояв чоловік Олександр, який гордо тримав два величезних букети:
– Ти собі представляєш, моя мама не хотіла до нас їхати. Ледве вмовив її, – чоловік акуратно провів маму в коридор – Заходь.
Жінка пройшла всередину, зняла своє пальто і швиденько зайшла в вітальню і стала біля вікна. Стривожена Валерія обняла її і запиталася:
– Марина Миколаївна, що з вами трапилося таке?
Свекруха, сперла на неї голову і промовила:
– Не переживай, зі мною все добре.
Вони сиділи за столом і слухали тост Саші в честь улюблених жінок. Свекруха сиділа і нічого взагалі не хотіла їсти. Думками вона була десь далеко. Раптом вона зблідла і одразу побігла в туалет. Вийшла звідти, витираючи обличчя та руки мокрим рушником. Валерія перелякано запиталася:
– Ви отруїлися? – співчутливо запитала невістка.
Свекруха взяла за руку Валерію і повела на кухню, закрила за собою двері:
– Я вагітна, – з сумом відповіла жінка.
– Як це взагалі могло трапитися?
Марина Миколаївна болісно знизала плечима:
– І як я умудрилася завагітніти в свої 56 років? Я думала, що цього вже ніколи не трапиться
– І що ви плануєте робити? Хто батько?
Свекруха зніяковіло знизала плечима:
– Або мій співробітник Ілля Семенчук або Григорій Михайлович, він сусід по дачі.
Свекруха глянула на обличчя невістки і знову сказала:
– Це все трапилося перед Новим Роком. У нас тоді був корпоратив за містом. Я не знаю, як після банкету опинилася в ліжку з цим співробітником. Я щось нічого не пам’ятаю…
Жінка налила в високий келих води і судорожно ковтнула:
– А Григорій Михайлович, він завжди залицявся до мене. Я з ним потім на дачі справляла Новий рік….
Саші вдалося підслухати розмову, але він сприйняв цю новину без паніки. Сів за стіл і сказав:
– Так, мама, наробила ти справ. А що лікарі взагалі говорять тобі?
Марина Миколаївна, підняла повні сліз очі на сина: – Сказали, що я абсолютно здорова. Можу народжувати. Думаєте, мені варто це робити?
Саша подивився на неї з усмішкою:
– А чому б і ні? Ми тебе завжди підтримаємо.
Після того, як вона розповіла все своїм найближчим людям, вона обіцяла собі більше не панікувати. Звичайно, що колеги скоро помітили дивні зміни в поведінці жінки. Почали розпитуватися, і вона одного разу вона розповіла цей секрет своїй найкращій подрузі. Але ця пікантна новина швидко розлетілася по цілому офісі.
Одного разу до неї підійшов начальник Андрій Іванович:
– Вибачте, Марина Миколаївна, але в нас на роботі не повинно бути різних незрозумілих ексцесів.
– Я вагітна, мені все одно доведеться оформляти декрет.
Він стиснув губи:
– Я не хочу знати про ваші особисті справи, але ви не молода дівчина, щоб народжувати!
Вдома Марина Миколаївна сумно дивилася у вікно. І чому така радість для неї стала тепер тягарем? Чи потрібна їй взагалі ця дитина? Вона швидко одягнулася і почала спускатися сходами. Потрібно сходити в церкву.
Підійшла вона до священника і торкнула його за рукав:
– Хочеш висповідатися, дочка моя? – побачивши заплакану жінку, очі його потеплішали, – розповідай, яка в тебе біда.
Марина Миколаївна набрала в груди побільше повітря і, не знаючи з чого почати, випалила:
– Простіть мені мої гріхи!
Слухав її священник, в якийсь момент напружився:
– Благословення не дам. Вбивство ненародженої дитини – це, смертний гріх!
Жінка затрясла головою:
– Ні, я не думаю про аборт. Я хочу цю дитину!
– Наскільки я зрозумів, ти хочеш народжувати?
Жінка спокійно кивнула головою:
– Тоді це не можна назвати гріхом. Іди додому, відпочивай і ні про що більше не турбуйся. Повір, все у тебе налагодиться, а погані думки повинні від тебе відскакувати!
Вирішила жінка переїхати до себе на дачу, щоб сусіди не надокучали з неприємними запитаннями.
Пів року пролетіли дуже швидко. Марина Миколаївна була здоровою і мала хороший настрій. Вагітність проходила без жодних ускладнень. Аж раптом в двері хтось постукав. На порозі стояв веселий Григорій Михайлович з величезним букетом квітів та тортом:
– Ви вже зібралися? – видно було, що чоловік сильно хвилювався, – йдемо офіційно оформимо наші відносини. Ви ж скоро повинні народжувати, а моя донечка не повинна рости без батька! Я вже все давно знаю, мені розповів ваш син. Я точно впевнений, що дитина моя!
Церемонія одруження пройшла дуже спокійно. Потім в маленькому колі близьких відзначили це в кафе. Вже на ранок у Марини почалися перейми.
Майбутній татусь безглуздо метався по дому, заважаючи жінкам збирати сумку в пологовий будинок. А Саша побіг вниз підігнати машину до під’їзду.
Вже наступного дня, веселий Григорій Михайлович, Валерія та Саша стояли і вітали маму з народженням донечки.
Згодом експертиза ДНК підтвердила, що татусем був Григорій. Відставний військовий вперше став батьком!
– Ух, ти, яке це щастя… Саша, можливо і ми про малюка подумаємо?
А вам сподобалася історія?
