– Олю, ну де ти ходиш? Вечеря вже зовсім холодна!
– Вибач, мамо. Дещо цікаве трапилося. Я вам зараз як розкажу, то ви дивіться зі стільців не попадайте! – з посмішкою сказала дівчина. Вона швидко зняла куртку, помила руки й сіла за стіл.
– То може все ж розповіси, що трапилося? – весело запитала мама – Марина Петрівна.
– Розповім, розповім! У нашого Макса дівчина з’явилася, – задоволено проговорила Оля.
– Так це ж добре!
– Ну слава богу, а то я думав, що у нього якісь проблеми, – вклинився у розмову зацікавлений тато.
– Ну, розповідай! Яка вона? Ти з нею познайомилася? Красива? Скільки років? З якої родини? Як звуть? – ставила купу запитань Марина Петрівна.
– Почекай, не таратор! Зараз все розкажу. Звичайна дівчина, ви її, до речі, бачили.
– Де бачили?
– Вона на автомийці працює, там де ми машини миємо. Мабуть, якось так вони й познайомилися. Рита, руденька така дівчина, – швидко проговорила Оля.
– На автомийці? – шоковано запитала мама.
– Ну і що тут такого? Може вона хороша дівчина й гарна господиня, – сказав Віктор Сергійович.
– Ти їх бачив на тій автомийці? Всі криві та косі. Одним словом, невдахи! Хіба ж буде порядна дівчина працювати у такому місці? Господи, з ким мій син зв’язався?
– Та заспокойся, може вона тимчасово там підробляє. Вчиться…, – продовжував захищати Риту Віктор Сергійович. – Та й добре, що у неї гроші є. З нашого Макса не тягне їх, не ледаща.
– Який жах… Мій син приведе дівчину з автомийки, – з розпачем проговорила Марина Петрівна.
***
– Доброго дня, – жінка вдивилася у бейджик, – Уляно. Мені хотілося б дізнатися, що у вас тут відбувається? Ви машини миєте, чи навчаєте своїх працівниць зваблювати заможних хлопців?
– Доброго дня. Я вас попрошу заспокоїтися. Ми зараз у всьому розберемося.
– Розберетеся? Я вимагаю, щоб цю Маргариту негайно звільнили! Вона тут явно займається не тим чим треба, – грізно сказала Марина Петрівна.
– Зараз я постараюсь розв’язати це питання. Можливо, ви бажаєте чаю чи кави?
– Ні, дякую.
Взагалі, Марина Петрівна уявляла цю ситуацію геть інакше: вона приходить на автомийку, влаштовує скандал, присоромлює дівчину, а потім її феєрично звільняють з роботи й Рита вся у сльозах покидає місце роботи…
– Я перепрошую, але після розмови з дівчатами мені так і не вдалося нічого з’ясувати. Вони взагалі не в курсі, що відбувається, – розгублено сказала Уляна.
***
– Ой, знаю я. Мені ж ще рік провчитися і я собі потім нормальну роботу знайду, – сказала Маргарита.
– А твій Максим що? Не хоче тебе утримувати? Він ж навіть з батьками тебе не знайомив.
– Він хоче, а я не хочу. Я не хочу жити його коштом. От коли закінчу навчання, знайду нормальну роботу, тоді й будемо знайомитися. А зараз що? Прийду й скажу: “Я – Рита, працюю на автомийці”?! Не хочеться мені такого знайомства.
– Ну добре, я до начальства цю ситуацію доводити не хочу, – сказала Уляна. – А ти зі своїм коханим поговорити, щоб його мама тут не крутилася. А то ж одного дня вона може й вище піти…
– Та скажу. Дуже тобі дякую!
***
– Мамо, ти для чого до Рити на роботу ходила? – запитав злий Макс й не зводив з матері очей.
– Теж мені, роботу знайшов, – фиркнула жінка.
– Мамо, будь-яка робота має свої плюси та мінуси. Працювати не соромно, соромно – не працювати.
– Ти зараз на мене натякаєш?
– Я ні на кого не натякаю. Мамо, не лізь до неї, будь ласка. Коли прийде слушний час я вас обов’язково познайомлю. А зараз просто дозволь мене жити власним життям й не псуй його. Це мій вибір.
– Знайшов що псувати. Сину, вона автомийниця! Ти що собі думаєш?
– А ти що, хочеш, щоб я з доньками твоїх подруг зустрічався. Так у них в голові ж нічого немає! Розмови тільки про одяг та про манікюри. Тільки й думають, як з тебе копійку висмоктати. А Рита вона не така. Вона сама працює, вчиться. Ти ж навіть не знаєш, яка вона розумна! Тому слухай мене, якщо ти зробиш хоча б ще одну спробу нашкодити нашим стосункам, я з’їду з квартири, звільнюся з батькової фірми й буду працювати в іншому місці. Зрозуміло?
– Зрозуміло.
***
– Ой Маринко, яка ж в тебе невістка хороша! Ось це я кажу, пощастило! Та й видно, що Максима любить. Аж очі світяться.
Марина Петрівна вислухала похвалу двоюрідної сестри й відповіла:
– Маргарита не просто красуня, а ще й дуже розумна дівчина. Вона ж університет з червоним дипломом закінчила. Та й з весіллям мені дуже допомагала. Добре, що я тоді послухала сина й не стала лізти у їх стосунки. Кращої жінки для Максима й не придумаєш.
– Ну дуже гарна пара!
– А це що у неї, животик?
– Так, животик. Вже четвертий місяць. Якби не вагітність, то навіть весілля не робили б. Вона й зараз не хотіла заміж, ми ледве вмовили. Вже чотири роки разом живуть, а вона досі хоче бути самостійною та незалежною.
– Кохана, дозволь тебе на танець запросити, – непомітно до Марини Петрівни підійшов Віктор Сергійович.
– Дозволяю!
А як би ви відреагували на таку невістку на місці Марини?
