Інна Сергіївна насторожено ставилася до своєї невістки Віри. Та ще більше питань у неї викликав собака дівчини.
– Ігорю, як ти собі уявляєш життя з цим псом? – запитувала вона у сина.
– Мамо, Герда дуже розумна вівчарка. І взагалі я люблю собак і завжди мріяв про домашнього улюбленця. Не хвилюйся, все буде гаразд. Тим паче ми будемо жити на Віриній квартирі, а не з тобою, – переконував син.
– А діти як? Все одно доведеться від неї позбутися, – не вгавала стурбована жінка.
– Що ти таке вигадуєш? Багато людей тримають собак і виховують дітей. нічого страшного в цьому немає, – заперечував син.
Інна Сергіївна не впізнавала свого слухняного та поступливого сина. Мабуть, це все вплив його нареченої. Та мати не стала більше перечити і намагалася приховати своє негативне ставлення до майбутньої невістки. З останніх сил їй вдавалося це зробити.
Молодята не робили пишного весілля і одразу після святкування подалися в гості до Віриних батьків, які жили в іншій області. Свекруха також думала їхати разом з ними, поки не дізнала, що ті беруть з собою собаку.
Згодом Віра з Ігорем сповістили радісну звістку, що стануть батьками. Інна Сергіївна уявляла, як стане бабусею. Однак вона знову нагадала, що потрібно позбутися від собаки. Син різко відреагував на цю розмову, що образило матір. Вона ще місяць не хотіла з ним спілкуватися, але потім вирішила, що краще зачекати, поки не народиться дитина. Тоді вони самі зрозуміють, що собака стане зайвою.
Однак після появи онучки думка молодих батьків не змінилася. Інна Сергіївна намагалася переконати, що собаку тримати з маленькою дитиною небезпечно, але ця розмова знову закінчилася сваркою.
Одного разу невістка зателефонувала до свекрухи:
– Інно Сергіївно, виручайте. Я себе дуже погано почуваю. Лікарі кажуть, що це якийсь вірус і мені потрібно поїхати разом з ними в лікарню. Приїжджайте, бо нікому з донькою посидіти.
Чоловік тоді був у відрядженні, тому свекруха миттю примчалася, але окрім онуки у квартирі на неї чекала й собака. Жінка одразу попередила її, щоб та не наближалася і сиділа в найдальшому куті.
Син подзвонив і сказав, що завтра першим рейсом повернеться додому. І мати Віри також збиралася приїхати якомога швидше.
Натомість Інна Михайлівна переживала лише через собаку. Вона давала собі слово, що захистить онучку від лютого звіра і не зімкне очей. Однак як жінка не старалася, але втома перемогла і вона поринула в сон.
Раптом серед ночі вона почула дивні звуки, які лунали з дитячого ліжечка. Вони були схожі на дивний кашель. Над дівчинкою стояла Герда.
Бабуся налякалася, але вирішила, що робити різких рухів не варто, щоб не спровокувати собаку на ще більшу агресію. Тож жінка встала з ліжка і крадькома прямувала до ліжечка малечі. Усередині було стільки ненависті до Герди, що Інні Сергіївні здавалося, вона зможе її задушити голими руками.
Однак яке здивування чекало на жінку, коли та заглянула в дитяче ліжечко.
Софійку рвало, а собака тримала дитину за комір, щоб та не вдавилася. Раптом Герда помітила жінку і радісно завиляла хвостом, мовляв, нарешті прийшла допомога. Інна вхопила дівчинку на руки.
Ігор з тещею приїхали наступного дня і одразу подалися в лікарню. Жінка на візит до Віри, а чоловік до своєї донько з Інною Сергіївною.
Софійка швидко одужала і повернулася додому, а через три дні виписали й Віру. Вона увесь час не знаходила собі місця і переживала, як свекруха поладнає з собакою.
Коли чоловік забирав дружину додому, то було помітно, що він намагався приховати незрозумілу посмішку.
– На тебе чекає сюрприз, – відповідав він на усі запитання Віри.
Невістка прийшла додому і не могла повірити своїм очам. ЇЇ свекруха притулила до себе Гарду і співала колискову її донечці. Поруч стояла нова лежанка для собаки, яку також купила Інна Сергіївна.
Віри розчулилася і зраділа, що в їхній сім’ї нарешті запанує ідилія. Тепер свекруха була переконана, що собака – це великий скарб.
А як ви ставитеся до собаки в домі, де є маленькі діти?
