З малечку я привикла бережно ставитися до грошей. Спочатку я заощаджувала ті кошти, які мати давала мені на кишенькові витрати. Мені було приємно потім робити їй подарунки на свята. У коледжі окрім стипендії я роздавала листівки, а коли закінчилося навчання, то влаштувалася на посаду менеджера з продажу нерухомості. Я працювала понаднормово, щоб здобути більше знань у цій галузі.
Через рік я взяла відпуск і поїхала на море. Саме там ми познайомилися з моїм майбутнім чоловіком. У нас було багато спільного. Ми обоє задіяні у сфері нерухомості. Після відпочинку ми більше не розлучалися. Практично одразу розписалися і почали разом жити.
Чоловік знайшов роботу в моєму місті, де скоро отримав підвищення. У нього була висока заробітня плата, якої б вистачало для нас обох. Саме тому він просив, щоб я звільнилася з роботи і більше часу приділяла йому та господарству. Адже я кожного дня поверталася близько 10 вечора, а з самого ранку знову їхала в офіс. Виходило так, що ми практично не бачилися. Проте життя без власної копійки мені складно уявити, тому прийняти його пропозицію було не просто.
Зрештою, я поставила чоловіка на перше місце у списку своїх пріоритетів. Він був задоволений. Я без проблем отримувала гроші на всі витрати. У чоловіка була єдина умова: зберігати і показувати йому чеки. Спочатку я не звернула уваги на цей нюанс.
Згодом мій обранець почав звинувачувати мене у марнотратстві. Мовляв, я не ціную його працю і буквально викидаю гроші на вітер. Довелося виправдовуватися за кожну витрачену копійку. Звичайно, що мені таке становище не подобалося, тому я хотіла повернутися на роботу. Проте чоловік був проти і продовжував наполягати на тому, щоб я просто складала списки для витрат, а він буде давати гроші. Тепер, щоб отримати будь-яку суму, я мала узгодити всі покупки з чоловіком.
Потім ситуація стала ще гіршою. Мені довелося звітувати і аргументувати навіщо мені та, чи інша річ.
Зрештою, я повернулася на роботу. Хіба я наймалася комусь хатньою робітницею? Нехай чоловік шукає собі іншу прислугу. Проте його це не влаштовує. Він поставив ультиматум: або він, або робота.
Я не знаю, як реагувати на ці слова. Взагалі, чи мають наші стосунки майбутнє? А можливо, я в цій ситуації не права. Зрештою, після народження дітей все одно доведеться бути вдома…
А що ви думаєте з цього приводу? Хто, на вашу думку, має забезпечувати сім’ю?
