Іринка в будинку малюка вже дуже давно, навіть сама не знає скільки років. Вона, як і всі інші, насправді, пам’ятає себе з 2-3 років.
Її мама залишила дитинку відразу після народження, бо молодій мамі лікарі дали вирок: ваша дитина буде розумово відсталою, а для її розвитку необхідно витрачати чималі гроші, та й ніхто не може гарантувати хороший результат.
Тоді, батьки твердо вирішили, що залишать свою рідну кровинку місці, де всі діти такі ж, як Іра.
Сама ж дівчинка не знає усіх деталей цієї історії, але вона знає свою правду, яку дізналася від своєї улюбленої виховательки, яка постійно виправдовувала її батьків і казала, що вони обов’язково її заберуть з інтернату, просто на момент народження дитини у них не було грошей.
Та ті, хто знає усю правду розуміють, що ця історія геть не правдива. Адже у батьків Іринки було все, окрім одного і найголовнішого – виховувати немовля, турбуватися про нього.
Іринка розвивалася і лікарі були приємно вражені, адже вона майже нічим не відрізнялася від своїх цілком здорових однолітків. Навчання їй давалося легко, тому всі просто любувалися дівчинкою
Про успіхи Іринки дізналися і її рідні батьки, що раніше навіть не показувалися на очі, та все ж наважилися приїхати. Саме у той день у Іринки був день народження, їй було 12 років.
У всіх працівниць інтернату вибігали сльози, ніхто не міг стримати емоцій, адже всі дуже хвилювалися, бо ж 12 років Іринка чекала на своїх батьків, як дитина на це відреагує зараз, не відомо.
Дівчинка приязно ставилася до своїх біологічних батьків, вона дійсно раніше вірила у те, що її заберуть і вона буде жити завжди з ними за медами інтернату. Та цього разу все сталося зовсім не так.
Іринку вже давно хочуть удочерити, навіть всі документи необхідні зібрали, але це не її біологічні батьки, а зовсім інша сім’я, яка відразу полюбила цю розумненьку дівчинку.
Дорослі працівники дитячого будинку розуміли, що саме у цей момент вирішується доля дівчинки. Усім було цікаво, якою буде доля Іринки.
Було чітко видно і чути таку ситуацію:
Крокували батьки, а Іринка піднялася і щиро посміхалася до них.
– Привіт, Іринко! – мама простягнула руки для обіймів. – Ми тебе сьогодні забираємо. Нумо, збирайся!
– Привіт, – ще щиріше посміхнулася дівчинка, навіть приголубила матір. – На жаль, я не поїду. Та ви все одно проходьте, адже ви маєте познайомитися з моїми друзями.
– Як не поїдеш? Чому?
– Мамо, тату, ви щось, мабуть, мене не розуміє. Мине 15 років і ви будете уже старі. Вам буде зраджувати пам’ять, у вас почнуться проблеми зі здоров’ям, а мені що, гроші витрачати? Ще й свою любов вам дарувати, та й я вас від старості не врятую.
Дівчинка дуже довго чекала своїх батьків, але у день свого народження вона дізналася усю правду, адже прочитала свою справу і коментар лікаря і підпис батьків під ним. Тепер, дівчинка не хотіла, аби ці людини змогли її ще раз образити. Вони вже зробили свій вибір 12 років тому.
– Ну що, познайомити вас із друзями? – запитала Іра.
– Ні, – викрикнула ображено мама і потягла чоловіка за собою до виходу з інтернату.
А дівчинка живу у прекрасній родині, де про неї дуже добре піклуються і дарують любов.
А ви схвалюєте вчинок Іринки?
