У нашій родині, що складалася з 3-х людей, фавориткою та улюбленицею завжди була моя старша сестра Ірина. Різниця між нами 4 роки та ціла прірва з маминої любові.
– Іринка у нас розумниця і красуня, – любила повторювати мама, – я всю красу віддала старшій дівчинці, а на молодшу нічого не залишилося. Подивіться на неї: справжнє гидке каченя.
У мене були окуляри, що роблять мої очі маленькими, та ще й найдешевша оправа, що спотворювала моє обличчя. Постійні насмішки від матері та сестри додавали мені лише нові комплекси.
Хотілося сховатися і бути, як можна непомітнішою. Відразу після школи сестра вийшла заміж.
– Ну і правильно, – підтакувала мама, – ні до чого красивій жінці освіту отримувати. Нехай Людка (я) вчиться.
У майбутнього чоловіка сестри були заможні батьки, він, попри 20 років, вже був власником власної квартири, їздив на дорогій машині.
Відсвяткували весілля. Чесно кажучи, довелося, бо у сестри вже живіт на ніс ліз. Але мама не вважала це непристойним і все примовляла:
– Правильно, а як їх, чоловіків, ще ловити? Я теж за батька вашого вагітною йшла, інакше він не погоджувався.
Ну і де татко, думала я, звалив від нас відразу після мого народження. Я бачила, що у сестри сімейне життя буде приблизно таким же.
Мені не вірилося, що Ірина та її дуже егоїстичний чоловік зможуть побудувати нормальну сім’ю.
Час минав, я закінчила школу, з хорошими, між іншим, відмітками, зібралася вступати до престижного ВНЗ, вибрала Київ, хотілося виїхати подалі від мами та сестри, їх насмішок і зневаги.
Адже навіть на випускний я пішла у звичайному повсякденному платті:
– Так що їй на вбрання витрачатися, – порадила Ірина нашій мамі, – гарнішою вона все одно вже не буде, дай краще мені гроші, та з онуком посидь, ми з чоловіком відпочивати хочемо злітати.
Так і вчинили.
Два літа поспіль я влаштовувалася на роботу, а протягом року сиділа за гроші з дітьми, була нянею з погодинною оплатою. Ці гроші я і взяла з собою, коли їхала.
Мама ж просто вважала, що я повинна залишитися вдома і бути нянькою в родині сестри, тому ні гривні на моє навчання вона витрачати не збиралася.
Нічого, я не пропала. Вступила до інституту, вивчилася і влаштувалася працювати. Через рік я зробила операцію з корекції зору і зняла ненависні окуляри, з брекетами розлучилася ще раніше.
Виявилося, що я дуже навіть можу подобатися чоловікам. Столиця дала мені можливості і я не збиралася їх упускати.
Змінила стрижку і колір волосся, на роботі отримала підвищення, збирала гроші на іпотеку.
Додому я практично не їздила. А навіщо? Мене там ніхто не чекав. Сестра розлучилася з чоловіком, підкинула матері старшого сина і пішла в новий шлюб, який теж не задався. Це я знала від матері, яка тепер часто стала мені дзвонила і скаржилася:
– Грошей не вистачає! Ірини чоловік про першу дитину і чути не хоче, Ірина сама в декрет пішла, у неї грошей немає, а мені на одну мою зарплату важко виховувати та годувати онука.
Так мама натякала мені на те, що я повинна їй допомагати фінансово. Вони ж думали, що я в розкоші купаюся, живучи в орендованій кімнаті та збираючи кожну копійку.
– Мамо, а де ж перспективний колишній чоловік Ірини? Де його забезпечені батьки? – запитала я.
– Чоловік не працює, щоб аліменти не платити, а свати колишні заявили, що не стануть допомагати, що, якщо Ірині нема на що виховувати дитину, то вони із задоволенням візьмуть хлопчика до себе. Але це ж ганьба на все місто!
А просити у нелюбимої дочки, яка була чужою у своїй родині, не ганьба! А кинути дитину і піти в новий шлюб теж не ганьба.
Я підкидала матері трохи грошей, час від часу. Але вона розмірами допомоги була дуже незадоволена.
А через рік пролунав черговий дзвінок від неї:
– Значить так, – командувала мати,- Ірина розлучилася і поїхала з новим чоловіком на Закарпаття. Він родом звідти. Я залишилася з двома дітьми. Мені важко, і нема на що їх ростити. Ти повинна виконати свій обов’язок перед сім’єю. Кидай свій Київ, повертайся і виховуй племінників.
Я кинула трубку. Я нікому нічого не винна. Точніше повинна. Собі. Своє власне щасливе життя.
Я черства? Можливо. Але присвятити своє життя, щоб стати нянькою дітей легковажною сестри, я не бажаю.
А мати? Що ж. Вона отримала те, чого заслуговувала. Вона сама виховала такою егоїсткою свою старшу дочку.
Що думаєте з цього приводу?
