Син ніколи не знайомив мене зі своїми дівчатами, тож коли він повідомив мені, що збирається запросити в гості свою подругу Даринку, я зрозуміла – усе серйозно.
Дівчина мені дуже сподобалася: добра, ніжна, скромна і лагідна. З такою мій Дмитро точно не пропаде.
За кілька місяців відгуляли весілля. Я вірила, що все буде добре, бо кохання між двома молодими людьми просто неможливо було не помітити.
Через рік сімейного життя Дмитро з’явився на порозі мого дому і заявив:
– Мамо, я хочу розлучатися!
Я мало не зомліла, коли це почула. Я, звісно, помітила, що останнім часом він надто часто заходить до мене в гості. То поїсть, то поспить, а то й в душ піде, мовляв, освіжитися перед поверненням додому. Я ніколи йому ні в чому не відмовляю – він же моя дитина, хоч і розумію, що так неправильно. У нього тепер є свій дім і дружина, яка має про нього дбати.
– Синку, в чому справа?
– Це неможливо! Дарина нічого не вміє робити: готує жахливо, до прибирання взагалі не навчена, про прасування одягу я взагалі мовчу. Вмостилася на моїй шиї, ніжки звісила і насолоджується безтурботним життям.
– Як же так? Може, на роботі втомлюється… – вступилася я за невістку.
– Та яка робота, мамо. Я тобі не казав, засмучувати не хотів, але Дарина вже 9 місяців, як звільнилася. Бачте, умови їй не підійшли. Все, чим вона тепер займається – так це гра в комп’ютерні ігри і міцний обідній сон.
Як я раніше не здогадалася?! То ось, чому Дмитрусь постійно голодний та сердитий.
– Синку, та не гарячкуй ти так. Невже ти більше її не кохаєш?
– Кохаю… Навіть дуже… Але так жити більше не можу. Все на мені.
– Я з нею поговорю, і все налагодиться.
Пішла до невістки. Надворі вже 13 година, а вона заспана, ніби щойно з ліжка встала.
– Ой, Ірино Петрівно, пробачте. Я цілу ніч в Інтернеті просиділа.
Тут я не витримала і почала свою виховну роботу. Розказала все, як є.
– Якщо ти, люба моя, не візьмешся за голову, то Дмитро від тебе просто піде. Я тебе люблю, ти ж знаєш, хочу тобі добра. Якщо ти не хочеш втратити свого чоловіка, тоді фартух в руки і будемо вчитися.
Заплакана дівчина одразу взялася до роботи. Потихеньку, помаленьку вона засвоювала все, чого я її навчала.
Не минуло й місяця, як задоволений Дмитро прибіг до мене в гості.
– Синочку, їстимеш?
– Ні, мамо! Я на хвилинку. Тепер я вечеряю тільки вдома. Даринка годину тому з роботи повернулася, то, мабуть, приготувала вже щось смачненьке.
Я раділа, що життя дітей нарешті почало налагоджуватися.
Через деякий час ми дізналися, що невістка вагітна.
Не встигли й оком змигнути, як охрестили нашого Марка. За столом Даринка підсіла біля мене:
– Дякую Вам, Ірино Петрівно, якби не Ви – нашої сім’ї давно б вже не було.
Я була на сьомому небі – тепер мої діти по-справжньому щасливі, а хіба ще щось треба?
Сім’я – це не лише про кохання і пристрасть. Це, в першу чергу, про обов’язки і відповідальність. Важливо це розуміти і докладати багатьох зусиль, аби полум’я теплих і ніжних почуттів не згасло в сірій буденності. Якщо працювати над стосунками, то ніякий побут не встане між двома близькими і рідними людьми.
Які у Вас стосунки з зятем/невісткою?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
