На дворі настав вже новий рік, а у житті чотирьох студенток нічого не змінилось. У одній із кімнат гуртожитку троє дівчат вже кілька тижнів харчувались однією картоплею, коли їхня четверта сусідка кожного ранку снідала канапками з маслом та домашньою ковбасою, а на обід їла ту саму картоплю, але з соковитим м’ясом або підливкою. Кожного разу від цих запахів у дівчат бурчав шлунок, але вони вдавали, що все добре.
Настя не вміла розумно використовувати гроші – спускала їх на всілякі дурниці, майже одразу, як їй надсилали батьки, а потім сідала на вимушену дієту.
Тані батьки не давали ні гроша, адже батько алкоголік, а мати тягнула на собі молодших дітей. Як тільки Таня вступила до університету, одразу влаштувалась на робота промоутером і почала заробляти на своє життя. Робота була непостійна, тому платили нерегулярно – звідси і часто пустий холодильник.
Марина – сирота, тому також мусить розраховувати лише на свої сили. У вересні тітка їй передала мішок картоплі та три банки варення – це всі запаси на цілий рік. Через такі складні життєві обставини, вона була найстрункішою із дівчат, хоча вони її часто підгодовували.
Ольга не ділилась ні з ким. З першого дня спільного проживання вона поводила себе зарозуміло і постійно всім заявляла, що дружити з ними не буде, оскільки батько сьогодні-завтра орендує їй квартиру.
Все б нічого, якби не хотілось дівчатам чого смачненького, окрім картоплі, на яку вони вже дивитись не можуть.
– “Таня, а ще можна до тебе влаштуватись промоутером на роботу?”.
З цього дня Марина почала працювати. Правда, виявилось все не так просто, як гадалось… Кожного дня бачити смачну їжу на полицях магазину неабияке випробування.
Якось стояла вона в магазині і закликала всіх купити акційну ковбасу і отримати купон на знижку. Всі проходили повз і були не дуже активними, тому для Марини час йшов дуже повільно. Вона вже була замучена і розчарована, як в один момент приходять три хлопці, які, на перший погляд, видались наглими та нав’язливими. Але, як виявилось, вона помилялась Один юнак побачив, що Марина не бажає знайомитись і відійшов в сторону, продовжуючи усміхатись їй у слід.
– “Які цукерки вам найбільше подобаються? ” – запитав хлопчина, підійшовши до каси.
Марина одразу згадала про свої улюблені цукерки і застидалась сказати. Розгублено роздивляючись вітрину, показала пальцем на перші цукерки, які попались їй на очі.
Розрахувавшись на касі, хлопець потягнув руку зі словами: “Це вам, для хорошого настрою”. Марина розгубилась і не встигла сказати навіть “дякую”. Поверталась додому сповнена надій на вдале продовження вечора, адже вона мала солодкий сюрприз для дівчат, які так довго про таке мріяли.
Всі забули про проблеми, переживання та просто мріяли скуштувати ту пачку цукерок. Марина відкриває…. і тут раптом всі замовкли і просто дивилися на коробку. Вони виявилась пустою, з кількома використаними фантиками. Марина дуже засмутилася і думала, що вона нещаслива, адже могла обрати будь-яку іншу упаковку цукерок.
Закликала усіх дівчат до столу та навіть Олю. Вона одразу відмовилась. що не викликало жодного здивування. Потім все-таки прийшла Оля і запропонувала молочну шоколадку, тоді добавила ще пачку масла та яловичини з холодильника.
– “Можливо, чаю вип’ємо?” – сором’язливо сказала Оля.
Вечір закінчився, на диво, прекрасно. Всі разом пили чай і говорили до світанку.
Як ви думаєте, чому Оля змінила свою поведінку?
