Хочу розповісти одну історію про мою знайому.
Її звати Іванка. Знаю, що свого чоловіка Петра вона кохана до нестями. Такі у них були стосунки, що всі друзі їм заздрили. Тільки-но дівчині виповнилося 18 років, то Петя їй одразу зробив пропозицію. Зіграли гучне весілля, дівчина була такою красивою у тій білій сукні, немов лебідка.
Через рік у них народився хлопчик, назвали Богданчиком. Іванка намагалася бути хорошою матір’ю та чудовою жінкою. Ось прийде Петро з роботи – а дома так чисто, на столі смачна вечеря. А потім ще дізналися, що Бог їм дав ще дівчинку – Мирослава.
Правда, потім немов життя розділилося на “до” та “після”. Іванка часто лаялася з Петром. Чи то через гроші, чи дістала така рутина – не знаю. Дівчина казала, що у них просто різні життєві дороги. Тому одного дня Петя зібрав всі свої речі, викликав таксі та поїхав геть. Відтоді дівчина з ним не бачилася. Та він не телефонував до неї, щоб просто поцікавитися, як там малюки.
Іванка не знала, що їй далі робити. Адже вона залишилася сам з двома дітками на руках. Ще й без роботи та на орендованій квартирі. Тому вирішила повернутися до матері у село.
– А ти що тут забула? Досить, я тебе виховала, ти доросла і можеш про все сама подбати, – “радісно” зустріла дівчину на порозі мама.
А все дуже просто – у неї з’явився новий кавалер. Вона не хотіла відлякати чоловіка появою доньки, яка ще двох онуків привезла. Але все-таки пустила жити, проте щодня нагадувала, щоб дівчина знайшла собі роботу та переїхала жити геть.
Тоді було літо, до сусідки приїхав син Михайло. Красивий, розумний, а головне – хазяйновитий. Приходив у гості, щоб паркан поремонтувати чи іншу важку роботу по господарстві зробити. А Іванка йому готувала смачні пиріжки та борщиком пригощала у знак подяки. І так у них все закрутилося. Дівчина бачила, що Михайло має до неї якісь почуття.
Через місяць побачила дві смужки на тесті – вона вагітна. Вирішила поділитися такою радісною новиною з Михайликом. Можливо, що вони зараз почнуть жити разом та він прийме її Богданчика та Мирославу, як рідних. Однак, хлопець дуже зашарівся, коли дізнався про таку новину. Побіг додому, мовляв, у нього дуже багато справ та завтра до неї зайде.
Але Михайло не прийшов ні ввечері, ні через 3 дні. Дівчина вирішила сама піти до сусідки у гості.
– А нема Михайла. Він на заробітки поїхав. Куди – не питай, я сама не знаю. Він просив передати, щоб ти йому не дзвонила та навіть не писала. Все, йди геть, – сказала його мама.
Іванка не знала, що робити далі. Однак, залишила дитину. Так у неї з’явився ще син Петрик.
Минуло 2 роки. Дівчина поверталася до села після важкої роботи. Зустріла на автобусній зупинці Андрія – чоловік вирішив її підвезти додому. Так вони познайомилися і почали товаришувати. Ледь не щовечора чоловік забирав її з роботи, дарував дорогі подарунки та квіти, вечеряли у елітних ресторанах. Правда, боялася сказати, що вона живе у селі та в неї є діти. І всі від різних чоловіків.
– Я з радістю прийму тебе та малюків, немов рідних. Годі нам ось так зустрічатися, ми вже дорослі люди. Тому прошу тебе стати моєю дружиною! – сказав Андрій.
Іванка ще довго не могла повірити у таке щастя. Тепер у її діток з’явився справжній татко. Купував новий одяг та іграшки, запропонував їм переїхати до нього у великий будинок. Почали готуватися до весілля.
І знову Іванка відчула дивний стан. Після роботи забігла до аптеки та купила тест на вагітність. У неї тремтіли руки від щастя – вона вагітна. Вирішила за родинною вечерею про все розповісти чоловікові.
– Знаєш, мене вже дістати ці постійні дитячі крики. Навіщо нам ще одна дитина? Я хочу спокійно приходити додому, а не чути, як малюк плаче.
Наступного ранку дівчина зібрала всі речі. Викликала таксі та поїхала у село. Залишила на столі обручку.
Іванка пообіцяла собі, що тепер тільки вона буде дбати про малюків. Звісно, що спершу було важко. Часто працювала навіть на вихідних та святах, щоб заробити діткам гроші на одяг та солодощі, сама одягалася у секонд-хенді. І від такої праці потрапила до лікарні.
А там працював лікар, Василь. Бачив, як діти після школи бігали по черзі до мами у палату. І стало так шкода жінку. Приходив до неї, читав книги, розповідав кумедні історії.
Іванка помітила, що у Василя дуже добрі та одночасно сумні очі. Немов щось таке було у його погляді таємниче та привабливе.
– Іванко, знаю, що це зараз дуже дивно може прозвучати. Але, будь ласка, не лякайтеся. Хочу, щоб ви переїхали до мене з дітками жити. Місця усім вистачить, у мене трикімнатна квартира.
Дівчина вирішила ризикнути. І не прогадала. Василь піклувався про дітей, допомагав жінці по господарстві. І так не помітили, як закохалися.
Одразу подали заяву до РАЦСу, правда, тільки скромно розписалися і все. Зараз у них вже народилася п’ята дитинка – Оленка. Всі разом завжди гуляють. А дівчина з чоловіком часто плачуть від такого щастя. Василь каже, що всі ці діти – його рідні.
А ви вірите, що ми можемо пройти такі випробування долі та стати щасливими, як Іванка?
