Катя з’явилась на світ, коли Олена та Роман вже втратили будь-яку надію стати батьками.
Одного дня вони хотіли їхати у дитячий будинок, дивитись діток. Вони з чоловіком вважали, що це їхній останній шанс. Та Олена дуже зле себе почувала і їхати не могла.
– Роман, давай краще перенесемо. Боюсь не доїду. Нудить мене і слабкість страшенна – сказала жінка
Підвечір лікаря викликали. Той порадив до жіночого лікаря сходити.
Олена на наступний день зібралась і пішла в жіночу консультацію.
“Ви вагітні” – сказав омріяні слова лікар-гінеколог.
Посмішка з обличчя жінки не сходила довго. Вони з чоловіком були безмежно щасливі. Це подія, яку вони чекали майже 10 років. Зараз Олені уже було 42 роки. Так, трохи пізно, але вона пообіцяла, що виносить цю дитину, чого б це їй не коштувало. І виносила. Народилась в подружжя неймовірна донечка. Здорова та міцненька.
Коли Катруся була маленькою, то дівчинка не зважала на вік своєї матері. А коли вона підросла і стала ходити до школи, то діти почали дражнитись, називати її маму бабусею.
– Катю, твоя мама уже старенька. Її скоро може не стати, адже старі швидше помирають. – випалив якось Артур, її однокласник.
Вона не знала, як реагувати. Стукнула його кулаком по голові. Бойова була дівчинка. Серйозних травм не було, але мама хлопця репетувала на всю школу:
– Сама ненормальна, так ще й дочку таку виховує. Хоча, яке там уже виховання в такому віці може бути? – злісно кричала жінка, заспокоюючи Артура.
Вдома Катя отримала на горіхи від батьків. Але себе в образу і далі давати не позволяла. Здачу давала усім, хто не так подивився на неї.
Батьківські збори були каторгою для дівчинки. Волна не могла позволити немолодим батькам червоніти за неї у школі. Тому намагалась добре витись і не давати приводу для зауважень.
Катя дуже любила своїх батьків. Вони були хорошими. Але інколи їй в голову прокрадалась думка, що вона хотіла б, щоб її мама виглядала, як мама Лізки, яка була схожа на старшу сестру, а не на матір. А тато Назара взагалі на байку приїжджає, а її задихається, як під гірку підніметься.
Її батьки були старомодні. Мама не гналась за трендами і дочку вдягала не модно. А Катя так хотіла виглядати, як усі дівчатка з її класу.
Та з часом дівчинка змирилась і навіть не звертала уваги на цькування з боку однокласників.
Катя виросла і пішла вчитись у медінститут. Закінчила його з відзнакою і вступила до ординатури. Вона жила своєю роботою! Їй невимовно поталанило з куратором, який привив їй любов до професії офтальмолога.
Одного разу, Катя була присутня на прийомі пацієнта, якому дерев’яна стружка потрапила в око. Дівчина допомагала лікарю виймати її звідти.
Після роботи зустріла цього чоловіка.
– Добрий вечір, моя рятівнице! Хочу провести вас додому. Сподіваюсь ви не проти? – впевнено запитав чоловік і простягнув дівчині букет червоних троянд.
Катя засоромилась. Але пропозицію прийняла. Богдан, так звали хлопця, виявився дуже цікавим співрозмовником. Їм було легко разом. Усе що він говорив, відгукувалось у Катіному серденьку.
Вони почали зустрічатись і уже через місяць зробив пропозицію руки і серця Каті. Познайомив її зі своїми батьками. Вони були дуже милими і привітними. Тато викладає у коледжі, а мама бухгалтер.
Настав той момент, коли вона мала познайомити Богдана зі своїми батьками. Вона з острахом назначила зустріч. Не знала, як наречений сприйме те, що її батькам уже за 60.
– Мамо, тату… Я маю вам дещо сказати. Богдан запропонував мені вийти заміж за нього.Я погодилась. І тому я хочу вас познайомити з ним. У цю неділю. Ви не проти?
– Та ні, давно вже потрібно було це зробити. Але, доню, заміж тобі не зарано? – спитала мама.
– Олено, та припини! Катрусі уже 23 рік пішов. Вона доросла, сама вирішить, що їй потрібно. Звісно, приходьте, доню, будемо чекати – підтримав мене тато.
Мама розридалась. Вона була рада за доньку.
У неділю ввечері Катя з Богданом прийшли до дому батьків з тортом і величезним букетом квітів для мами.
Зустріч пройшла чудово. Пролетіла, наче одна мить. Богдан одразу знайшов спільну мову із майбутнім тестем, почали говорити про машини та інші чоловічі теми. Вони смачно повечеряли, а потім Богдан поїхав додому.
Катя не могла заснути, турбувалась про те, що завтра Богдан скаже про її батьків. Чи розпочне розмову про їх вік..Вранці, проснулась невиспане і без настрою. Робота не складалась. Ввечері після роботи зустрілась з коханим.
– Катю, ти щось довго сьогодні. Було багато пацієнтів? – стурбовано спитав хлопець, який чекав її біля входу.
– Та ще дещо доробити потрібно було…- а сама розгублено дивилась на нього, чекала і водночас боялась почути щось за маму з татом. Вони пішли гуляти парком.
– Катю, знаєш, вчорашній вечір.. – розпочав хлопець – Він був неймовірним. Нам потрібно частіше бачитись з твоїми батьками. Вони чудові. Твоя мама дуже красива, а готує просто неперевершено, її пиріг найкраще, що я куштував за усе своє життя. А батько твій надзвичайно розумний. Мені було приємно подискутувати з ним.
Катя прийшла додому і натхненна словами Богдана, зайшла до вітальні, де сиділи батьки. Впала біля них на коліна і просила пробачення:
– Вибачте мені. Я винна перед вами. Я вас безмежно люблю..- плакала Катруся.
Вона усвідомила, що усе життя соромилась батьків, замість того, щоб пишатись ними. Пишатись тим, які вони досвічені та мудрі. Їй було гидко від самої себе.
– Доню, що трапилось? Ти чого? – мама почала заспокоювати дочку.
Катря заспокоїлась через пів години і вони сіли вечеряти. Вона не сказала батькам у чому була причина її істерики, але пообіцяла сама собі більше так не думати про них. Пояснила свій зрив проблемами на роботі.
Вони найкращі у світі і всім, що у неї є вона завдячує свої батькам!
Ви засуджуєте дівчину за таке ставлення до батьків? Чи бували у вас такі випадки, коли вам було соромно за своїх батьків?
