На ґанку сидів кіт. Пара очей, як дві зелені іскорки відбивали світло відкритих дверей.
– Ти чий? – чоловік підійшов ближче, розглядаючи «гостя» … Рвані вуха, морда в шрамах, сильні короткі лапи, насторожений погляд …
– Все з тобою ясно … Нічий. Їсти хочеш?
Він відсипав зі своєї тарілки гірку ще теплих макаронів. Додав туди одну з двох сосисок. Дрібно нарізав шматок ковбаси … підсунув миску до кота. Сам сів за стіл, дзенькнув пляшкою …
– Вибач, тобі не пропоную. Ну, за зустріч!
– За зустріч…
Зелені очі блиснули докором: – зіп’єшся, дурень!
– Все може бути … Ти їж, їж, приятель! Ну, давай по другій … За жінок! Хоча ні, давай краще за батьків …
– Це можна. Святе. Приєднуюся.
Котяра сито примружився і підійшов ближче, демонструючи шрами на загривку. Сів, почав вмиватися, але передумав, розвернувся і пішов назад – в темряву осіннього вечора …
– Ну, мені пора … Справи, брат. Спасибі тобі.
– Так, загалом, немає за що. Ну, давай … Заходь, якщо надумаєш. А то мені одному знаєш якось …
– Неодмінно …
І зник в темряві так само раптово, як і з’явився. Тільки порожня вилизана до блиску миска залишилася стояти на підлозі …
Котяра прийшов через два дні. Важко прошкандибав по саду, притягнув задню лапу, залишаючи за собою червоним пунктиром кривавий слід … На правому боці темніла свіжа рана.
– Хто ж тебе так?
– Собаки, щоб їх … Розплодилися … Порядному коту і пройти немає де.
– Лежи, не рухайся. Зараз аптечку принесу. Спирту немає, доведеться горілкою промивати … Терпи, боєць!
… Ще через годину …
– Ну от і все. Ти як, живий? Морозить? Це нормально. Багато крові втратив. Давай я тебе до грубки покладу … Якщо треба щось, подай голос, я поруч.
… Спати не хотілося. Чоловік сів у крісло, включив торшер і простягнув руку за книгою.
Кіт жалібно застогнав і спробував перевернутися на інший бік … Потім підвівся, подивився навколо мутними від болю очима і знову впав на дбайливо складену вчетверо ватяну ковдру.
…Через три дні…
– Я йду…
Котяра зашкутильгав до дверей.
– Куди?
– Неважливо. Просто йду. В мене немає дому. І ніколи не було. Я вже здоровий. Мені пора.
– Ти і двох тижнів не протягнеш! А якщо і протягнеш, то цю зиму не переживеш …
– Значить, доля така …
Кіт незворушно відкрив лапою двері, ніяково спустився з ґанку і пішов по мерзлій землі до хвіртки.
… Він не прийшов на наступний день. До вечора вітер посилився, і на селище навалилася снігова заметіль … Перша в цьому році. Вітер гнув старі сосни, свистів в трубі, видував тепло з будинку і співав якусь свою моторошнувату пісню на одній ноті …
Чоловік вийшов на ґанок, прислухався до віддаленого собачому гавкоту, мерзлякувато зіщулився, спробував розглянути щось у білястій імлі … Постоявши п’ять хвилин, повернувся в кімнату і підкинув дров у грубку.
Потім підійшов до шафи, дістав ще один светр, чорну в’язану шапочку і вигорілий армійський бушлат. Неквапливо і ретельно одягнувся … Взяв ліхтарик, акуратно закрив за собою двері і зник в крижаному холоді листопадової ночі.
… Чоловік повернувся через дві години. Батарейки в ліхтарику «сіли» остаточно. Він запалив «кажана», подумав, налив пів склянки, втягнув у себе горілку посинілими від холоду губами. І знову пішов у ніч …
Він знайшов кота тільки під ранок. Випадково побачивши цівку пару, що пробивається з підталого замету, люто почав розгрібати сніг негнучкими замерзлими руками …
Зірвав з себе бушлат, загорнув у нього закривавлене тільце, яке розпочало вже клякнути і побіг до будинку, розпушуючи сніг негнучкими ногами у важких армійських черевиках … Кіт на короткі миті приходив до тями, сичав, показував страшні ікла, намагався випустити кігті, але сили швидко закінчувалися, і він знову провалювався в безпам’ятство … він був ще там, у своєму останньому бою …
А потім … Потім був божевільна гонка машини по слизькому шосе, лікар, здивовано гойдає головою, операційна … Котяра вижив.
… Ще через два дні …
Він обережно підняв голову, похитуючись, піднявся з лежанки і, насилу підтягуючись на передніх лапах і плутаючись в бинтах, заліз на ліжко. Ліг біля голови і довго, уважно дивився на обличчя сплячого …
І повільно, немов дивуючись самому собі, потерся головою об неголену щоку, задоволено зітхнув, згорнувся калачиком і блаженно закрив очі.
Вам коли-небудь доводилося рятувати життя тварині?
