Істинна любов можлива лише тоді, коли обидва партнери можуть назвати себе зрілими. У такому випадку між ними зав’язуються стосунки, виникає симпатія і почуття. Це цілком закономірно, адже між двадцяти п’ятирічним юнаком і трирічною дівчинкою не може бути нічого спільного, правильно? Саме тому розвинена духовно людина зверне увагу на таку ж усвідомлену особистість.
Любов у сприйнятті зрілої людини абсолютно інша. Її ні з чим не сплутаєш. Вона готова віддавати, не вимагаючи нічого натомість.
При цьому у її серці живе почуття вдячності за те, що ці прояви приймаються об’єктом симпатії. Ніхто не зобов’язаний відповідати їй взаємністю.
Союз двох зрілих людей унікальний тим, що вони ніби разом, але окремо. Тобто партнери є один в одного, проводять час вдвох, але при цьому відчувають себе самотніми.
І це позитивна ознака, адже їхня єдність не перешкоджає їхній індивідуальності. Навпаки, кожен знаходить своє особисте місце і гармонію внутрішнього світу із зовнішнім.
Зрілі люди нічого не знають про вплив і контроль. Вони не намагаються підпорядкувати собі партнера, адже розуміють, що він – індивідуальність. Тим паче хіба таке ставлення можна назвати проявом любові? Подібний тиск радше свідчить про злість, ненависть чи гнів.
Кохання окриляє, надихає і робить людину вільною. Воно парадоксальне і поєднує те, що здавалося непоєднуваним: дві половинки разом настільки, що майже злилися в одне ціле, але все ж в цій єдності залишаються індивідуальностями.
У зрілих стосунках особистості лише посилюють свої унікальні риси, а перемішують їх.
А ви згідні з цією думкою?
