Він не помітив зграю бродячих собак, – лише почув хрипке гарчання поруч з собою …
Сім’я Сергія приїхала на дачу в приміське село ближче до обіду. Місця тут чудові – для міського жителя тут справжній рай. Повітря чисте, свіже, не задимлене як в галасливому, і метушливому місті, яке немов величезний шлунок переварює в собі життя, долі, швидкоплинні зустрічі.
Тут в тихому, і в деякій мірі архаїчному селі, повітря наче п’єш великими ковтками, ніби це нектар богів щедро розлитий в блакитних небесах.
Неподалік розташувалися будиночки селян з плетеними огорожами, і різнокольоровими дахами, звідки з димарів тягнуло смачним димком. Затишний вигляд села, немов турботлива мати, вінчала золотоверха церковця, виблискуючи на яскравому літньому сонці променистими хрестами, освячуючи добротою тихе село та його жителів.
У селі тому, колись давно народився, і жив, прадід Сергія, – знатний купець Микита Федорович Яблуков. Після себе, він залишив синові добротний будинок та земельну ділянку, які по закінченні часів, перейшли до Сергійкового батька. Будинок біля озерця був гарний, як ніби з казки: з різьбленими лиштвами, червонуватим черепичним дахом, просторим ґанком під навісом, та дерев’яною лазнею. А ще був сад, наповнений ароматом достиглих яблук, які пригинають гілки щедрим урожаєм.
Як розвантажилися, хлопчик пішов блукати вздовж озерця, розбудив по ходу задрімалого рибалку – зморшкуватого дядька в крислатому капелюсі, в відрі у якого сонно ворушилися кілька невеликих карасиків.
Сергійко покрутився біля риб, посміхнувся знову сонному рибалці, і пішов далі на ходу підбираючи і кидаючи в озерце плоскі голяки.
Як зграя бродячих собак підібралася до хлопця, він не помітив, лише почув хрипке гарчання поруч з собою, що переривається судомним вдихом. П’ять драних, «бувалих» псів, оточили Сергія, і оскалом злобно і хижо, гарчали не перестаючи. Він заплакав, боячись зрушити з місця, а зграя продовжувала підбиратися до нього ближче і ближче. Хлопчисько плакав беззвучно, відчуваючи небезпеку, яка виходила від розлючених собак, і вже готовий був впасти на землю, як раптом зграя перестала гарчати.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Зграя шанобливо розступилася, пропускаючи вперед величезного, кудлатого пса. Нависаючи над хлопчиком немов валун, він підійшов до нього впритул. Рибалка, який прокинувся, побачив таке, встав зі стільчика, і перехрестився, взявши відро в руку в разі якщо доведеться захищати пацана. Сергійко заплющив очі, чекаючи найстрашнішого, але пес, обнюхавши хлопчика, раптом … лизнув йому руку.
Зграя як за наказом повернулась і пішла геть, а пес, залишився з хлопчиком ніби не довіряючи своїм побратимам, здатним не послухатися його бандитської волі …
З того дня, Сергійко і Мішка, – ватажок бродячої зграї, стали нерозлучними друзями. Жителі села, не могли повірити своїм очам: розбійник Мішка, під проводом якого зграя влаштовувала набіги на смітник, підгодовуючись там чим доведеться, який лякає своїм злісним і виглядом, готовий розірвати на клаптики будь-кого хто зазіхне на них, і їх бунтарський революційний дух, – став «тихіше води, – нижче трави», покірно підставляючи величезну немов котел голову під хлоп’ячу ручку.
З першого дня народження кинутий напризволяще, пізнав життя у всіх його огидних гримасах, Мішка, раптом відчув тепло маленького дитячого серця, не зіпсоване підлістю, жорстокістю, і злістю. Йому захотілося самому стати маленьким, забути про все погане, що було в його житті, і мчати наввипередки з Сергійком, боротися з ним граючи у високій траві, ходити на озеро, і лежачи на спині разом з ним дивитися на зоряне небо, яке в селі, – ох, яке красиве!
Разом тепер вони гуляли по селу, ганялися за строкатими метеликами, що пурхають в повітрі немов різнокольорові клаптики, запускали в небо пустотливого змія, а Мішка одного разу навіть із задоволенням почастувався великим шматком докторської ковбаси, що поцупив для нього з дому Сергійко. Хлопчик, і бродячий пес мріяли по різному, але дружба була для них єдиною великою мрією. Їм хотілося втекти на край світу, кудись в казкову країну, де можна їсти морозиво, і не застудити горло, гризти смачні кісточки яких там навалом, і цілий день ганяти футбольний м’яч.
Батьки хлопчика, наляканими розповідями місцевих жителів, про люту вдачу Мішки, і всієї його братії, спочатку не пускали його до величезного пса, який щоранку смиренно чекав біля хвіртки. Але коли на власні очі переконалися в тому, наскільки той прив’язаний до дитини, як віддано слідує за ним по п’ятах, грає і лащиться до нього, то зрозуміли, що це проста і міцна дружба між їхнім сином і собакою.
Так було протягом усього літа, аж до настання осені, коли сім’я зібралася їхати назад в місто. Всі речі були покладені в багажник батьківського автомобіля, а на двері будинку навісили замок. Сергійко в білій футболці, шортиках і сандалях на босу ногу, помітно витягнувся за бурхливе літо, підійшов попрощатися з Мішкою, і вставши на коліна, обняв свого єдиного друга. Пес схилив голову йому на плече, і по волохатій щоці скотилася скупа, гаряча сльоза …
… Машина по сільській дорозі їхала вдалину, а пес все ще довго біг слідом за нею, не відриваючи погляду від Сергія, який відчайдушно махає йому рукою на прощання …
***
– Чесно кажучи, мені важко сказати, що з вашим хлопчиком, – задумливо промовив молодий, але вже сивуватий лікар, постукуючи олівцем по столу. Всі аналізи ми зробили, ретельно перевірили результати, і … нічого. Сергій абсолютно здоровий, і для своїх однолітків, здоров’я його відмінне. Тут, швидше за все причина психологічного характеру. Я випишу вам напрямок до нашого психотерапевта, – Антоніна Юріївна дуже хороший і досвідчений фахівець, напевно вона зможе вам допомогти.
– Допомогти … Так, так … звичайно, виписуйте, – немов луною відгукнулася мама, і подивилася у вікно, де в невеликому лікарняному дворику дерева вже одяглися в багряні осінні наряди.
… Після того як сімейство повернулося з селища, де провело все літо, Сергійка немов підмінили. Він звичайно помітно підріс, зміцнів, засмаг на яскравому сонечку, цілісінький день бігавши з бродячим розбійником – псом Мишком, але коли сім’я повернулася додому, хлопчик став якимось іншим. Зовні звичайна дитина, як і всі діти його віку, він все так само як і раніше, з криками ганяв з сусідськими хлопчаками футбольний м’яч, захоплено дивився мультики, спілкувався з друзями, не забуваючи поставити корму золотим рибкам, які тільки-но він входив в кімнату, немов скидав з себе млосно нудьгу, і починали навперебій тикатись ротиками в стінки акваріума, випрошуючи позачергову порцію їжі.
Все йшло своєю чергою, як раніше, але відтепер для хлопчика в його чистій і благородній душі, життя розділилося на «до» і «після». Він нічого не говорив батькам, ні словом ні навіть натяком не показував як сильно сумує за своїм єдиним другом. В його очах оселився смуток, ніби пізня осінь присіла десь на краєчку часу, і підперши рукою золоту щічку, сумно дивиться вдалину …
Сергійко сумував за справжнім другом, – не за людиною, а за бродячим собакою повним відданості і любові …
Вони настільки здружилися, що відтепер були пов’язані незримою ниткою, що пролягає через відстані, але для них ці кілометри доріг, – нічого не значили. Пов’язані душами і серцями, хлопчик і собака сумували і тягнулися один до одного
Щоночі, як тільки всі вляжуться спати, Сергійко вставав з ліжка, і нечутно ступаючи босими ногами по підлозі, підходив до вікна. Там внизу під багатоповерхівкою, по дорозі яскраво освітленій вуличними ліхтарями, і різнокольоровими вогнями настирливих реклам, і не дивлячись на пізню годину ночі, метушливо снували автомобілі, лише ненадовго зупиняючи свій нескінченний біг, за наказом суворого і невблаганного світлофора.
Життя у великому і постійно чимось стурбованому місті не стихало ні на мить, обертаючи навколо себе долі, радощі й прикрощі, перемоги і розчарування. І в цій строкатій каруселі подій, біля вікна стояв хлопчик звертаючись думками до друга, такого далекого, і такого близького … У ці хвилини коли він вдивлявся в нічну далечінь де народжувалися і вмирали невідомі вогники, з мороку нічного лісу, до бережка озерця виходив бродячий пес, і ніби у відповідь вдивляючись в туманну далечінь, тепло і сердечно вітався зі своїм єдиним і близьким другом …
– Привіт …
– Привіт …
– Як ти?
– Не дуже…
– Чому?
– Сумую за тобою…
– Я теж дуже за тобою сумую…
– Хочу до тебе…
– А я до тебе …
– Прощавай, мій друже…
– Ні … До побачення …
– Ми ще побачимось?
– Так!
– Я буду чекати тебе…
– Я обов’язково приїду за тобою …
– До побачення … рідний …
– До побачення … рідний …
… – Синку, чому ж ти відразу не сказав? Ти думаєш ми з мамою заборонили б взяти в будинок Мишка?
Батько, ласкаво погладив Сергійка по голові, і поплескав його по світлому волоссю.
– Я не знаю … Я, я … думав ви не дозволите взяти додому такого великого собаку.
– І тому ти зібрав ці речі, для того щоб їхати до нього в село?
– Так … А ще я взяв для нього докторської ковбаси з холодильника … Думав лаяти будете. Але, Мишкові так сподобалася ця ковбаса … Адже він харчується тим що знайде, а я хотів зробити приємне своєму другові.
Батько посміхнувся, і притиснув сина до себе:
– Ех ти, конспіратор! Збирайся, поїдемо в село …
… Вони кинулися назустріч один одному – хлопчик і бродячий пес, немов були братами навік … Хоча так воно і було …
– Мішка!!! Мишка-а-а!
Сергій з розгону обійняв пса, а той не вірячи своєму щастю, почав лизати його щоки і руки, а в очах світилося стільки теплоти і любові, що напевно вистачило б на весь цей величезний світ. Вони впали на траву і обнявши один одного каталися по ній, немов по зеленому килиму. Доля посміхнулася друзям, і благословила на довгі роки життя, крадькома змахнула сльозинку радості.
… Коли вони їхали разом, Мішка займаючи значну частину заднього сидіння, гавкнув на прощання собачій зграї, яка прийшла проводити його, притулився своєю великою волохатою головою до хлопчика, і щасливо зітхнув …
Вам відомі історії такої врної дружби між людиною і собакою?
25 чарівних котиків, яких природа обдарувала чимось особливим нам на захоплення
Перше, на що ви звернете увагу на картинці, розкриє всі таємниці вашої особистості
“Мамин синочок! Справжній невдаха”, – кричали однокласники, коли Сашко прийшов на випускний з матір’ю
Мама нареченої сама з підносом по гостям пішла, подарунки збирати. У кожен конверт заглянула, всіх, хто мало поклав присоромила. А потім почалося веселе життя, ну і витримав молодий не довго
Чому в жодному разі не можна запивати таблетки чаєм або газованою водою
Вранці зателефонували з лікарні. Я почув лише одне слово: «Приїжджайте!» і світ розсипався на шматочки
Тут тільки дві правильних відповіді, і лише один з тисячі зможе назвати обидві…
Декоративні елементи із шишок (25 чудових ідей)
Іван пішов на вечір зустрічі з однокласниками, а коли повернувся – сів на диван і розплакався
Дивіться, як собаки реагують на несправедливість. Коли в родині з’являється кілька улюбленців відразу починається справжнісінька війна за лідерство в будинку
Тисяча і одна ідея для легкого та ніжного манікюру. Мистецтво нейл-арту багатогранне і невичерпне
Дивовижний психологічний тест про вашу особистість
10 загадок планети, які досі не піддаються поясненню
10 найнебезпечніших квітів в світі
Чому акули бояться дельфінів?
Люди, які не здогадуються про те, що роблять щось не так
Дивні погляди наших жінок – побутовий мазохізм
У цей морозяний грудневий понеділок, в житті Максима трапилося те, що перетворило його серце в понівечену ганчірку. Йому здавалося, що його життя більше немає жодного сенсу
Вірний пес подолав 160 кілометрів, щоб знайти людей, які його колись врятували
