Мій чоловік має дитину від колишньої дівчини Аліси. Вони стали батьками, коли їм стукнуло по 18 років. Чоловік не хотів одружуватися, тому вони просто розійшлися після року спільного життя.
Та коли донечці виповнилося 4 роки вони вирішили знову спробувати налагодити стосунки. Так продовжувалося тривалий час: рік разом, а 2-3 роки окремо. Проте свекруха завжди любила Алісу і обожнювала свою онучку.
З чоловіком ми познайомилися, коли його доньці було 12 років. На той момент він мріяв про міцну і щасливу сім’ю, чого Аліса не могла йому дати. Адже саме вона завжди була ініціатором розривів і не могла визначитися, що їй потрібно від життя. Шлюб зі мною був рятівною шлюпкою для чоловіка.
Ми з’їхалися разом у його квартирі, де він жив з матір’ю. Свекруха з самого початку була негативно налаштована проти мене. Вона спеціально запрошувала в гості Алісу, щоб годинам сидіти на кухні і теревенити про те, як раніше їм добре разом жилося.
Колишня прямо говорила:
– Можеш не мріяти про хепі-енд, бо він завжди повертається до мене. І цього разу виключення не буде.
– Як я вже на це чекаю, – підтакувала свекруха.
Дізнавшись про вагітність, я з чоловіком раділи. Однак його матір навпаки. Як тільки ми опинялися вдвох наодинці, то вона казала:
– Я тобі бажаю лише добра, дорогенька моя. Повір, я знаю свого сина. Одного дня ти йому надоїш і він повернеться до Аліси. Хіба ти хочеш залишитися матір’ю-одиначкою? Зрештою, онучка в мене є. Другої мені не потрібно. Бери гроші поки не пізно і роби аборт.
Звичайно, що я навіть не хотіла її слухати. Та свекруха не здавалася. Вона продовжувала різними способами доводити мене, адже з дитиною могло статися всяке. Я боялася цього “нещасного випадку”, тому поставила чоловіка перед вибором: або з’їжджаємо, або розводимося.
Як тільки його матір це почула, то радісно гукала:
– Складай речі і забирайся, бо мене син точно не покине.
Незабаром квартиру було продано. За виручені гроші чоловік купив однокімнатне житло для матері, а решту ми витратили на власну двокімнатну квартиру.
Нарешті моє життя налагодилося. З Алісою мені все ж доводиться інколи бачитися, адже чоловік не забуває про свою доньку. Проте зараз жінка вийшла заміж. Разом з нареченим вона переїхала в однокімнатну квартиру свекрухи. Ось так і живуть четверо. Надіюся, тепер щасливі.
Осінню я віддала сина в дитячий садочок, а сама вийшла на роботу. У нас все добре. Навіть лячно згадувати, що відбувалося в минулому.
А які у вас стосунки з батьками чоловіка/дружини?
