На старості літ мого чоловіка потягнуло на молоденьких секретарок. Коли я побачила на фото з корпоративу довгоногу красуню, яка міцно притискалася до Івана, то вже знала, чого чекати від долі.
Моя інтуїція мене не підвела, бо вже за кілька місяців тісної співпраці з Мариною, чоловік прийшов до мене з серйозною розмовою. Відверто кажучи, зовсім не здивувалася, коли він сказав мені, що тепер кохає іншу жінку, а я повинна вимітатися з нашого спільного будинку тільки тому, що його Мариночка того бажає.
Заміська садиба належала Іванові, тож у мене не було іншого виходу, окрім як зібрати свої речі і назавжди забути про свій дім, в якому я прожила майже 40 років.
Так просто скласти зброю – історія не про мене, тож я вигадала геніальний план помсти.
Іван заявив, що дає мені лише 3 дні, аби я забула дорогу до будинку.
Перший день витратила на те, щоб зібрати усі свої речі, другий день займалася їх перевезенням, третій – насолоджувалася розкішною вечерею у власному домі.
Сіла за величезний стіл, розклала перед собою 2 тарілки: на одній була ікра, на іншій – креветки. Поласувавши морськими делікатесами, я вирішила не викидати відходи.
Панцирі креветок щедро вмочила в рідину, яка залишилася на дні баночки з ікрою, і приховала в кожній кімнаті за карнизом.
Замела сліди злочину на кухні, залишила ключі на столику і виїхала з будинку, як і обіцяла.
Перший тиждень Мариночка жила, наче в казці. Розгулювала нашою садибою, як принцеса у чарівному палаці. Але невдовзі органічні відходи почали гнити. З кожним днем запахи в квартирі ставали все нестерпнішими й нестерпнішими.
Моя сусідка, Наталка, постійно доповідала мені про те, як працює мій підступний план. Виявилося, що Іван чого тільки не робив: і сантехніків викликав, і санітарну службу, і дезінфекцію квартири проводив – нічого не допомогло.
Усі йому в один голос казали: “Не можемо знайти джерело неприємного запаху”. Звісно, хто ж здогадається його шукати в кожній кімнаті за карнизом?
Через місяць я побачила, що Іван виставив будинок на продаж. З кожним днем і з кожним потенційним покупцем нерухомості ціна ставала все нижчою й нижчою. Мабуть, люди, які приходили оглядати будинок втікали звідти далі, ніж бачили.
Зізнаюся чесно, мене усе це дуже тішило, бо я розуміла, що колишньому та його коханці дісталося по заслугах.
Коли я зрозуміла, що Іван у відчаї, бо ніхто не давав згоди на купівлю садиби, я зателефонувала йому, мовляв, цікаво раптом стало, як він поживає. Як не крути, 40 років разом прожили.
Чоловік почав скиглити, мало не плакати з приводу того, що його будинок хтось прокляв, і він готовий погодитися на будь-які умови, аби тільки його позбутися.
Я люб’язно запропонувала свою допомогу:
– Не хвилюйся, Іване, я тебе виручу. Викуплю твій нещасний будинок, але за ціною в 5 разів нижчою, ніж ти хочеш. Я вірю, що зможу врятувати ситуацію. Згода?
Та чоловіка переконувати і вмовляти не треба було. Одразу погодився.
Тепер я знову мешкаю у своєму улюбленому будинку. Прибрала сліди своєї афери, купила нові карнизи, провітрила помешкання – живу, наче королева у власному замку.
Іван, мабуть, й досі не здогадується, як мені вдалося так швидко привести дім до ладу. Але тепер моя садиба – не його клопіт.
Чи правильно вчинила жінка?
Чи змогли б ви помститися таким чином зраднику?
Фото з відкритих джерел
