Один моряк отримував листи від жінки, яку ніколи не бачив. Її звали Роза. Вони довго листувалися. Читаючи її листи і відповідаючи на них, моряк зрозумів, що не уявляє свого життя без неї. Коли закінчилась його служба, вони призначили зустріч на вокзалі о п’ятій годині. Роза написала, що в петлиці у неї буде червона троянда.
Чоловік засумнівався, тому що він ніколи не бачив Рози, навіть на світлині. Він не знає, скільки їй років, не знає, гарна вона чи ні, повна чи струнка.
Він прийшов до вокзалу рівно о п’ятій годині. Під годинником стояла жінка з червоною трояндою в петлиці. Їй було близько п’ятдесяти років.
Моряку схотілося розвернутися і піти. Але він подумав, що це буде нечесно. Адже ця жінка постійно писала йому, поки він був у морі. Вона не заслуговує такого.
Моряк підійшов до жінки, простягнув руку і відрекомендувався…
Але жінка сказала моряку, що її ім’я не Роза. Що дівчина Роза стоїть за її спиною. Чоловік озирнувся і побачив її. Молоду і чарівну.
Літня жінка розповіла, що Роза попросила її протягнути квітку в петлицю. Якби моряк не підійшов, то, можливо, їхню історію було б закінчено.
Але якби він підійшов до літньої жінки, вона показала б йому справжню Розу і розповіла всю правду.
Справжня краса людини таїться у її душі, а не обличчі! Тож не робімо поспішних висновків один про одного.
