Чоловік залишив мене з двома дітьми дошкільного віку. Знайшов собі молоденьку дівчину, без дітей, без турбот, яка могла приділяти час тільки йому.
Ніяких проблем, нервів, стресів. Живе і сіяє, мов зірка у небі. Зрозуміло, чому він пішов до неї.
А в мене уже так не вийде. Безтурботні часи уже давно в минулому. Я не можу спокійно гуляти парком, ні про що не думаючи і посміхатись на його дурні жарти. В голові постійно крутиться: “приготувати вечерю”, “діти, мабуть, безлад влаштували, потрібно прибрати”, “на роботі купа незакритих звітів”.
За 5 років спільного життя відносини з чоловіком добряче зіпсувались.
Хоч з весіллям спішив він, на дітях наполягав теж він, та тільки як розпочались сімейні труднощі, зливатись почав теж він.
В коханці він бачив протилежне тому, що відбувалось вдома.
Я це прекрасно розуміла і, можливо, нічого б і не сказала. Хай іде, його воля.
Але у нас уже є двоє дітей, яких потрібно виховувати.
Коли ми розлучались, чоловік пообіцяв фінансово нас забезпечувати. І без усіляких там аліментів.
Забезпечував. Рівно три місяці. Давав п’ять тисяч – це на двох дітей. Не густо, але і не пусто.
А тепер, ось уже третій місяць, не те щоб грошей – його самого не видно.
Я не маю ні сил, ні часу бігати за ним і випрошувати грошей на його ж дітей. Я краще зароблю сама і буду знати, що не потрібно ні на кого покладатись. Маю дві роботи: на одній працюю вдень, на іншій – віддалено ввечері.
З дітьми допомагає моя мама і колишня свекруха. Вона мене дуже підтримує. Сина за те, що пішов до коханки засуджує і майже не спілкується.
Те що нахабності колишнього чоловіка не має меж дізналась нещодавно. Подзвонив і попросив грошей у борг: дівчина його вагітна, їм не вистачає. Геть з розуму зійшов! Гадає, що я ще допомогти йому маю!
Мене це мало до сказу не довело! Як можна бути такою людиною! То ще й прямо говорить, не соромиться!
Шкода тієї панянки, що своє життя з ним пов’язала. Думала, що скарб відхопила, а насправді скарбничка, то пуста всередині.
Вирішила, що подам на аліменти. Не буду його шкодувати. Нехай вчиться! Дітей наробити він міг, тепер хай бере за це відповідальність!
Як ви гадаєте, чи потрібно жінці було одразу подавати на аліменти?
