Коли побачила за вікном Олексія, то довго не наважувалась відчиняти. З голови не йшов минулий Новий рік

Я думала, що у нас з чоловіком усе добре.  Той Новий рік показав, що я гірко помилялася.

Донька попросила на свята приглянути за її собакою. Вона з чоловіком зібралася у подорож. Але був один нюанс. Мій коханий не переносив жодну шерсть. Починалася дика алергія. Тому він сказав. що святкуватиме у батьків.

Тоді я вперше зустрічала Новий рік наодинці. Трохи було сумно, але нічого не вдієш, так склались обставини.

Через кілька днів він повернувся сам не свій. Я відчувала, що він наче уникає мене. Спав у вітальні й не хотів розмовляти.

Я подумала, що то через візит додому. Можливо, йому там навіяли спогади чи з кимось посварився, але нічого більше. 

Минув тиждень і він у всьому зізнався:

– Я не був у батьків, Карино! Мені задовго до Нового року подзвонила стара знайома. Ми колись сильно покохали один одного і мені наче знесло дах. Вона стала розпинатися, як сумувала і хотіла негайно зі мною зустрітися. Ми пішли на каву і жінка запропонувала піти до неї. Всі ті дні я жив з нею. Наш шлюб дійшов свого кінця. Я зрозумів, що досі люблю її.

Я не могла повірити в почуте. Де поділись ті всі обіцянки назавжди бути разом, що він говорив їх мені мало не щодня. А тепер так легко зміг проміняти наше щастя заради інтрижки з минулого?

У мене просто не було сил, щоб щось йому відповісти. Я чула, як він зібрав свої речі й пішов. Потім прийшло смс, що він подає на розлучення.

Так я залишилась одна. Довго відходила від усього. Всередині мене поглинала якась порожнеча. Наче хтось силоміць відірвав шматок серця і викинув через вікно. 

Той рік я провела у стані якогось трансу. Мені світ був немилим. Єдиною розрадою була робота, на якій я хоч якось відволікалась.

Ось і настала новорічна ніч. Я накрила собі невеликий стіл і чекала опівніч. Як раптом хтось постукав у моє вікно. Я побачила гілки ялинки і його. Це був мій Олексій.

Таких вибачень, як у той вечір я не чула за все своє життя. Він так каявся, що я не змогла просто прогнати його. Пробачила і впустила додому.

Сказати, що легко забула його вчинок? Ніколи не забуду! Мені кожну секунду хотілося, щоб він повернувся і залишився поруч. Але коли це сталося я відчула, як мені гірко на душі!

Можливо, я поспішила з рішенням?

JuliaG