Донедавна я вірила, що ми з Максимом дуже щасливі у шлюбі. 6 років тому я подарувала йому прекрасного синочка – він був на сьомому небі від щастя, носив мене на руках, оберігав, як принцесу.
Але з часом це все змінилося. Він став холодним і байдужим. Мені було не зрозуміло, чому все саме так – я ж так стараюся бути для нього ідеальною дружиною!
Морочила собі голову, поки добрі люди не відкрили мені очі на правду:
– Наталю, не будь ти такою наївною! Весь колектив знає, що в твого Максимчика роман з молоденькою секретаркою.
– Що за маячня?! Цього не може бути! Він ніколи б зі мною так не вчинив.
Не вірила до останнього, поки на власні очі не побачила сорочку свого чоловіка – на комірі знайшла слід від жіночої помади.
Довго Макс не відпирався, навіть не виправдовувався. Просто зібрав свої речі і поїхав до батьків.
Цілий тиждень я ридала, як ненормальна. Не могла змусити себе встати з ліжка, щоб просто почистити зуби.
Якби не мій синочок, гадки не маю, як би пережила зраду. Потихеньку біль почав втихати, все ставало на свої місця.
Я вже підготувала всі документи на розлучення, не могла дочекатися моменту, коли нарешті викину цього чоловіка зі свого життя остаточно.
Але в мої плани втрутилася свекруха:
– Наталочко, невже в тебе серця нема? Максим собі місця не знаходить, дуже шкодує про свій вчинок. Соромиться тобі навіть на очі показатися. Поговорити вам треба, діточки. Гляди, й до розлучення справа не дійде.
– Як можна пробачити зраду?! Я просто не розумію.
– Хочеш, щоб Андрійко без батька ріс?! Та й кому ти будеш потрібна з дитиною на руках?! Про це ти подумала?
Тепер навіть не знаю, що мені робити далі. Такою розгубленою я ще себе ніколи не почувала. Може, й справді, варто пробачити Максиму і якось жити далі?
Але ж він жодного разу не зателефонував мені, навіть не намагався вимолити для себе прощення. Хто зна, чи йому це взагалі потрібно?!
Що б ви робили на місці Наталі?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
