Про добро
Зараз я живу в гуртожитку. І одного разу мав можливість спостерігати досить цікаву картину. Біля самісінького входу лежав бездомний кіт. З гуртожитку вибіг хлопець, було видно, що він кудись дуже спішив. Побачивши кота, він зупинився біля нього, поглянув і крикнув: “Ти ще б коли прибіг сюди? Я й так всюди вже спізнився!” – забігає назад в гуртожиток. Через декілька хвилин він виніс котику рибку.
Зі мною в трамваї одного разу їхав голуб. Сидів прямісінько навпроти мене. Я вирішив жартома запитатися в кондуктора: “А він заплатив за проїзд?”, а вона відповідає: “Ні, у нас проїзд до семи років безкоштовний”. Трамвай їхав досить швидко, раптом різко гальмує, багато людей не втрималося на ногах. Водій вийшов з трамваю і через декілька секунд повернувся і крикнув: “Там на рейках сиділо маленьке кошеня, тепер він у безпеці”. Всі одразу забули про те, що дехто з людей навіть впав.
Перша година ночі. Якісь бешкетники сиділи на лавці та брали не правильний акорди в приспіві однієї пісні. Я одягнувся та вирішив показати їм, як це правильно зробити, оскільки мені, викладачеві музики, було нестерпно слухати раз за разом ці неправильні акорди.
Сьогодні я їхала в автобусі, в салон зайшла бабуся, ось я і вирішила одразу поступитися місцем, а вона мені заявляє: “Ось люди пішли, навіть немає з ким посваритися”.
Про провали
В садочку на мене накричала завідувач, мовляв, не етично це кликати дітей за прізвищами. А що мені робити, якщо в групі 7 хлопчиків, і п’ять з них – Андрії. Розв’язала проблему таким чином: дала батькам завдання придумати дитині ласкаве прізвисько, яке може використовувати вихователь. Тепер у мене в групі: Фрикаделька, Гномик, Промінчик, Майбутній Владика Асгарда, Рижик, Імператор та Бос.
Одного разу на мою знайому біля під’їзду напав чоловік, приставив ніж і почав кричати: “Давай свій телефон”. Перелякана дівчина одразу почала диктувати: “Плюс три, вісім, нуль, дев’яносто сім”. Чоловік засміявся та втік.
Ввечері вирішила влаштувати собі романтичний вечір, запалила свічку та пішла на кухню за вином. Повертаюся в кімнату, а там свічка і кіт. Правда кіт уже без вусів.
Про кохання
Мій дідусь завжди в хорошому гуморі. Якось вони працювали на городі і мій дідусь вирішив зателефонувати бабусі з мобільного на домашній. Вона кидає лопату і біжить в будинок, щоб відповісти на дзвінок: “Алло, я вас слухаю”, а він їй: “Я тебе люблю”. Зараз їм по 72, щиро пишаюся їх вмінням любити.
Коли моя донечка почала вимовляти перші звуки, я потайки від дружини вирішив навчити її вимовляти слово “мама”, дуже хотів, щоб дружина раділа, що це слово було першим. А одного разу приходжу додому трішки раніше ніж зазвичай і тут чую, як дружина вчить дочку вимовляти слово “тато”…
Вирішила приготувати чоловікові вечерю, але помітила що вся сіль закінчилася. На годиннику була вже десята вечора В нашому районі не було цілодобових магазинів, працював лише бар. Ну що ж, випила я там текілу, тепер несу додому цілу сільничку. Коханий, я нагодую тебе, що б не трапилося!
Про дивне
Кока-кола з іменами досить цікава річ. Вчора їхав в автобусі з роботи і побачив, що переді мною стоїть досить солідний чоловік, підтягнутий, доглянутий, а в руках тримає баночку, а на ній пише:Кока-кола для тебе, принцеса.
Намагаюся пояснити своїй дівчині, що нам потрібно розійтися. Але як тільки я починаю заводити дану тему, що ми не підходимо один одному, в нас різні погляди на життя, вона спокійним тоном мені говорить, що наше з нею розставання дуже засмутить її старшого брата – майстра спорту з рукопашного бою. Допоможіть.
Про різне
Мій молодший братик одного разу бавився в пісочниці з дівчинкою, яку бачив вперше в житті. Коли ми вже збиралися йти, дівчинка крикнула йому: “Я точно тебе не забуду”, а він не розгубився і сказав: “Я тебе теж!”. Вирішив поцікавитися в нього, як її звуть, а він відповідає: “Точно не пам’ятаю”. Чоловіки…
Коли я був маленький, то батьки відправляли мене в табір. З цього часу мені назавжди запам’ятався один момент. Одного разу, під час сильної грози зламався холодильник. Так ось, нас всіх розбудили о другій ночі і роздали кожному по два морозива. Ось це було щастя у дітей.
Ми з батьком були на дачі в дідуся, коли мені було шість років, я вирішив написати послання самому собі, закопати його і викопати коли мені виповниться двадцять років. Там було написано всього декілька слів: “Ти вже розучився посміхатися?”.
А ви вмієте радіти дрібницям?
