Чоловік може просто бути, а може бути коханим. Багато жінок погоджуються на перший варіант. Але є й такі, як надають перевагу самотності, щоб не витратити ні хвилини свого життя на зайві стосунки.
Бути самотньою жінкою – не страшно. Страшно бути самотньою жінкою поруч з чоловіком.
Скільки сил йде у жінок на те, що врятувати стосунки, які давно вже не подають ознак життя. Скільки життєвої енергії та особистого потенціалу вони вкладають в абсолютно не вдячну справу.
І на це йдуть роки, а інколи та все життя. Найстрашніше – це коли жінка розуміє, що вона живе під одним дахом з чоловіком, якого давно не кохає і, який давно не кохає її. Вона розуміє це й закриває очі, витрачаючи все своє життя на нелюба. Єдине життя.
Як на мене, краще жити на самоту, ніж жити за звичкою. Краще поплакати раз через те, що ти сама, ніж через те, що ти застрягла в одній ямі з чоловіком, якого не кохаєш. І ця яма постійно глибша і глибша. У вас з’являються діти, обов’язки, спільні друзі, плани, спільне майно – все, крім кохання.
І ви не бачите сонячного проміння з тієї ями. Бо ви нещасні вдома, нещасні йдете на роботу, нещасні, коли бачитесь зі знайомими. Ваше нещастя пропивається у всі куточки вашого життя.
Я вважаю, що це не повага до себе. Щастя не може прийти до людини, яка сама не бореться за нього. Я не збираюсь опускати руки та триматися кого-небудь, лише тому, що “час йде”, або “пора народжувати”. В мене свій час і своя пора.
І настануть вони тоді, коли я сповна побуду на самоті з собою. Коли навчуся розуміти саму себе і свої потреби. Тоді я прийму чоловіка лише того, хто щиро мене кохатиме. І я не доведу ці стосунки до звички. Бо я знаю, як плачевно виглядає жінка, яка тримається шлюбу за звичною.
Мені багато хто говорить, що самотня зріла жінка – це ненормально. А я вважаю, що нещасна жінка у будь-якому віці через байдужість і несправедливе ставлення свого чоловіка – ось що справді ненормально.
Я краще розвиватимусь самостійно, наповнюватиму своє життя сенсом, ніж погоджусь на стосунки, які тягнутимуть мене вниз. Набагато простіше жінці вижити одній, ніж у цькуваннях та зрадах від нелюба.
В мене немає часу на крики, сварки та інші речі, які наповнюють життя нещасних жінок негативними емоціями. В мене чіткі цілі на життя і великі плани. Домашні суперечки не дозволили б мені зараз мислити так тверезо і бачити свою мету так чітко.
Самотність – це завжди відвертіше і правдивіше, ніж терпіння. Скільки пригнічених жінок хотіли б опинитись на моєму місці, але бояться це визнати. Бояться, бо не можуть бути щирими.
Краще бути самотньою, ніж постійно конкурувати з його коханками, чи захопленнями, які він ставить вище своєї сім’ї.
Кажуть, у кожної людини є своя пара. Моя ще не знайшла мене. Тому я не займатиму чуже місце, бо на чужому місці завжди найгірше, там зажди тобі не раді.
А ви погоджуєтесь з думкою автора?
