Один чоловік з жінкою сильно кохали один одного і вирішили одружитися. Проте згодом у дружини виявили шкірне захворювання, яке зіпсувало її вроду. Пізніше чоловік під час тривалої подорожі втратив зір і повернувся додому сліпим. Та ніщо не стало на заваді їхньої любові.
Пару змогла розлучити лише смерть жінки. Чоловіку довелося пережити біль та страждання. Після похорону він вирішив, що хоче покинути місто.
– А як ти зможеш сам впоратися? Зір тебе покинув, а дружини, яка раніше була твоїми очима, також більше немає поруч, – зауважив один знайомий.
– Насправді із зором у мене все гаразд. Я лише вдавав, що осліп. Це все заради щастя покійної дружини, яка і так занадто сильно хвилювалася через свою хворобу. Мені не хотілося, щоб вона переймалася ще й стосовного того, що я розлюблю її через втрату колишньої краси.
Мораль:
У житті трапляються ситуації, коли варто прикинутися сліпими і не помічати недоліки інших.
Зуби та язик не рідко шкодять один одному, але вони все одно залишаються нерозлучними.
Очі також дивляться в одному напрямку, разом моргають та плачуть.
Саме в єднанні полягає краса людських почуттів.
Людина сама по собі нічого не варта.
Кожен має своє місію і призначення, що робить нам по-справжньому важливими.
Не думайте, що ви вартуєте більшого, ніж інші. Не дивіться зверхньо на оточуючих.
А як ви вважаєте, чи потрібно в стосунках інколи прикидатися “сліпими”?
