Під стінами офісу припаркувався розкішна іномарка. З неї вийшла Алла.
– Алло, це ти? Привіт! Як у тебе справи? – раптом хтось запитав.
– А, це ти Олексію? Як бачиш, у мене все чудово, – безтурботно відказала жінка своєму колишньому.
– Як справи у сина?
– Невже ти пам’ятаєш про його існування?
– Годі. Можливо, ми б могли ввечері зустрітися? – запропонував чоловік.
– Гаразд. О 19:00 у сусідньому кафе, – погодилася Алла.
Жінка зайшла у свій офіс, заварила каву і сіла за робочий стіл. Вона досі думала про свою ранкову зустріч.
З Олексієм вони познайомилися ще в студентські роки. Хлопець підкорив її серце своїм турботливим ставленням. У нього був лише один недолік, на який Алла довгий час намагалася не звертати увагу. Олексій абсолютно не хотів працювати, тому дівчині доводилося забезпечувати їх обох. Інколи батьки передавали продукти з дачі.
Потім Алла дізналася про свою вагітність. Молоді зрозуміли, що їм потрібна власна нерухомість. Вони оформили іпотеку і купили однокімнатну квартиру. Проте Олексій не поспішав заробляти гроші, хоча постійно обіцяв влаштуватися на роботу.
Згодом на світ з’явився Максим. Щомісячні платежі ставали дедалі важчим випробуванням для молодої сім’ї. Усі гроші йшли на суміш і памперси для малюка, тому на четвертий місяць не було чим виплачувати іпотеку.
Від квартири довелося відмовитися. Алла з сином повернулася до мами, а Олексій зник у невідомому напрямку. Потім жінка подала на розлучення, але її обранець навіть не з’явився на судове засідання. Зрештою їх розлучили. Після цього тато не виплачував аліменти і абсолютно не цікавився життям Максима.
Коли дитині виповнився рік, Алла повернулася на роботу. З онуком няньчилася бабуся. Через декілька місяців жінці запропонували посаду начальника відділу. Кар’єрний ріст відбився на її зарплатні, яка збільшилася в декілька разів.
Буквально рік тому Алла змогла купити власну однокімнатну квартиру і автомобіль. Вона переїхала від матері, але продовжує регулярно навідуватися до неї в гості.
Ввечері жінка продовжувала вагатися, чи варто погоджуватися на зустріч. Насправді їй не дуже хотілося бачитися із колишнім чоловіком, але все ж вона прийшла біля кафе, де на неї вже чекав Олексій.
– Алло, як минув твій день?
– Нормально. Йдемо в кафе?
– Можливо, краще посидимо в машині? У мене просто з грошима туго…
Після цих слів Алла зрозуміла, що з часом люди не змінюються.
– Знаєш, я сьогодні поспішаю. І тобі краще більше сюди не приходити. Прощавай! – відказала жінка.
Наступати на одні й ті ж граблі Алла не хотіла. Такий чоловік їй більше не потрібен.
А на вашу думку, чи правильно вчинила жінка?
