Ми придбали квартиру, яку чоловік оформив на свекруху.
Взагалі ми одружені вже понад 14 років. У нас двоє синів 12 і 8 років. Ми мешкаємо на квартирі, яка дісталася мені в спадок від батьків.
Оскільки діти ростуть і місця стає все менше, ми давно задумувалися про те, щоб переїхати або якось розширити свої квадратні метри. Не змогли визначитися чи будувати будинок, чи продати нашу квартиру і купити більшу, тому просто вирішили збирати гроші, а потім як вийде.
У мого чоловіка є ще сестра, яка постійно жаліється на своє життя. За її версією, вона – “найбільш нещасна людина у світі”. Дочка у неї позашлюбна, а за спиною невдалий шлюб з розведеним чоловіком. Жила в гуртожитку, де колишній залишив їй кімнату.
Мені зовсім не подобається з нею спілкуватися, адже від неї віє негативом. Щодо свекрухи, то вона жила на старій квартирі і жахливому будинку. Там пахло тухлістю, тому навіть ремонт не міг виправити ситуацію. А потім сусід на п’яну голову влаштував пожежу і тепер там додався запах гару.
Чоловік дуже переймався тим, що його матір живе в таких умовах. Він пропонував забрати її до нас, але ми 4 ледве уживаємося у двокімнатній квартирі. Єдиним виходом з ситуацій було купити ще одну квартиру для свекрухи.
Спочатку я вагалася, але потім вирішила, що зрештою це житло перейде нашим дітям і не пропаде. Погодилася. Чоловік продав квартиру своєї матері за мізер, доклав наші заощадження і придбав двокімнатну суміжну хрущовку. Звичайно, що це не найкращий варіант, але цілком пристойний. Там було доволі затишно, хоча приміщення потребувало ремонту.
Однак я не продумала одну деталь: чоловік оформив квартиру не на себе, а на свекруху! Законною власницею стала саме вона.
Жінка одразу почала натякати на те, що її дочці варто допомогти і оформити на неї дарчу або помінятися з нею квартирами. Варіантів було багато, але ж це наші гроші і дарча повинна бути на онуків!
Звичайно, що мене обурили такі розмови. Я намагалася поговорити з чоловіком і пояснити, що його матір чинить неправильно. Хотіла, щоб він поставив її на місце. Та чоловік навіть не хотів нічого чути.
Вирішила сама спробувати зателефонувати до свекрухи. Зі сльозами висловила все, що думаю, а у відповідь почула: “Добре, що ви живете у хорошій квартирі, а що робити моїй дочці?”.
Тоді я зрозуміла, що на квартиру для дітей можна не сподіватися. Усі наші гроші розвіялися за вітром. А зовиця, яка не вклала ні копійки, переїхала до матері на все готове. У цій ситуації я можу лише розлучитися з чоловіком, щоб провчити його. От хай би спробував пожити в одній квартирі зі своєю матір’ю і сестрою!
Що б ви могли порадити жінці, яка опинилася в такому становищі?
