– Я впустив їх в дім і нагодував. Запропонував ще сходити в душ, але вони відмовилися. Коли хлопець виспався, я відвіз їх на вокзал. Знаєш, жінка вона на вигляд хороша. Не жебрачка однозначно. Розповіла, що пішла від чоловіка, коли терпець увірвався. Тепер думає принаймні сина з ним залишити, бо сама з пустими руками, – захопливо Микола ділився з дружиною.
Жанна на це все відреагувала обурено:
– І навіщо ж ти віддав усю свою премію незнайомій жінці? Ми самі ледве кінці з кінцями зводимо! Скоро голодувати почнемо, а дітям і нове взуття потрібно купити, і за садок заплатити. Ми розраховували на ці кошти, а ти…Самі макарони їмо тижнями і не можемо нічого іншого дозволити, а ти грошима розкидаєшся. І за що мені таке щастя? Хіба ти не розумієш, що тебе обдурили? Повівся наївний! Віддав вечерю власних дітей якомусь хлопчику! Добре, що вистачило розуму моє золото не подарувати!
Микола стояв з опущеною головою. Він був добрим і працьовитим чоловіком. Освіти свого часу не отримав. З юного віку довелося піти на роботу, щоб подбати про братів та сестер. Мати у них хворіла.
Згодом він познайомився з Жанною. Вони одружилися і народили діточок. Чоловік забрав до себе й немічну матір. П’ятеро жили в невеликій квартирі. Микола багато працював і не забував кілька разів на день прибігати до матері.
Нещодавно жінки не стало. Фінансове становище також погіршилося. Довелося з орендованого житла перебратися в дешевший гуртожиток.
Того дня чоловік отримав винагороду від начальника і радісно прямував додому. Він вже уявляв, як зрадіє Жанна такій новині. Дорогою Микола побачив на вулиці жінку. Вона була з маленьким хлопчиком років п’яти. Люди обходили їх стороною. Коли той підійшов ближче, то зрозумів чому. Адже жінка просила дати грошей на проїзд додому.
– У мене заможний чоловік, але я втекла від нього. Тепер розумію, яку дурість вчинила, а тоді мені хотілося уваги і кохання. Мій колишній пообіцяв прийняти мене, тому я без грошей, з дитиною і вірою в краще майбутнє подалася до нього. Насправді на мене тут чекали злидні та п’яниця. Думала піду працювати, але розумію, що не можу. Хочеться повернути своє безтурботне життя. І син потребує батька. Але я знаю, що просто так мене чоловік не пробачить. Спробую на колінах у нього просити прощення, а на телефонну розмову навіть не наважуюся. Ви позичите мені грошей? Я все поверну!
Маленький хлопчик тим часом дивився жалісливими очима на чоловіка.
Микола віддав усю премію незнайомці і запросив її на чай. Жінка піднялася в гуртожиток і боязко дивилася навколо. Було помітно, що такі умови для неї були незвичними.
Після гостинців чоловік відвіз матір з дитиною на зупинку і лише дорогою додому зрозумів, що навіть не знає, як їх звати. Пам’ятав, що хлопець – Сашко.
Жанна ніяк не могла заспокоїтися. Додому повернулися діти. Катя ніжно обійняла батька, а Олексій просив його виточити дерев’яних солдатиків. Тим часом Микола намагався переконати дружину, що та жінка – не аферистка.
– Тепер нашим дітям доведеться саморобними іграшками грати через твою пусту голову! Мені набридло в сусідів постійно гроші зичити, – плакала Жанна.
Чоловік з останніх сил намагався втішити дружину.
На вихідних він вирішив зробити святковий обід і наготувати пельменів. Коля любив куховарити, а діти радісно йому допомагали. Дружина тим часом правувала одяг.
Раптом у двері подзвонили. Олексій рушив до дверей.
У кімнату зайшло двоє чоловіків, які налякали Жанну. Один з них тримав пакети та велику ляльку.
Безпосередня Катя не розгубилася і сказала:
– Добрий день, дяді! А ви до нас в гості завітали? А чия у вас лялька в руках?
– Твоя. Тут ще гостинці для брата і трохи смаколиків до столу, – відказав один з них.
– А ви взагалі хто такі? – наважився поцікавитися Микола.
Чоловік простягнув йому руку зі словами:
– Я хочу подякувати за те, що допомогли моїй дружині. Вона зробила необдуманий вчинок, але тепер знає, що таке справжня бідність. Можливо, почне більше цінувати те, що має. Я радий, що все так закінчилося. Вона розповіла мені, що лише ви погодилися їй допомогти, а всі інші обходили стороною. А ви віддали останнє. Ще раз дякую. Таких людей бракує у нашому світі!
Після цього незнайомець простягнув папку. Коля відкрив її і побачив всередині документи та ключі.
– Як це розуміти? – здивовано запитав він.
– Я вирішив зробити вам подарунок на знак подяки. Алла розповіла, що ви з дітьми живете в гуртожитку, тому я купив вам квартиру. Хорошу. Неподалік річка. Ваші діти ж люблять купатися, правда? Дружина так розповідала. Внизу на нас чекає машину, тому збирайтеся. Поїдемо оформлювати документи.
Жанна спочтерігала за всім з широко розплющеними очима.
– Зачекайте, я не можу прийняти такий подарунок! Я ж нічого не зробив, – почав Микола.
– Як це нічого? Ви зробили добро, а воно сторицею повертається. Хтось би міг сприйняти моїх сина з дружиною за шахраїв, а ви їм допомогли.
Після цих слів Жанні стало соромно.
– Повірте, ви не завдаєте мені клопоту. Я навіть радий, що можу комусь допомогти, – закінчив чоловік і вийшов з кімнати.
Якийсь час всередині стояла тиша.
– Коля…ти віриш в це? Це все наяву? Дай погляну на папери! Справді! Коля, я завжди знала, що ти в мене порядний чоловік! Пишаюся тобою! Ходи костюм шукати. І галстук обов’язково, щоб бачили з ким мають справу! – раділа Жанна, обіймаючи чоловіка.
Тим часом Микола ніяково збирався і продовжував бурмотіти, що йому нічого не треба. Він же допоміг просто так!
Ось що означає добра людина з милосердним серцем і великою душею!
Після того як сім’я переїхала, Жанна більше ніколи не дорікає чоловікові і тільки радіє, що їй з ним так пощастило.
У житті все повертається бумерангом, а інколи навіть з неочікуваною надбавкою.
А як би ви вчинили, якби опинилися на місці чоловіка?
