Леся тоді почувалася дуже втомленою. Вона ледь трималася на ногах. Хтось сидів за столом та смакував страви, інші танцювали чи фотографувалися біля фотозони.
Важко дихала, адже корсет сукні міцно зав’язали. Та і зачіска розплелася, фата ледь трималася. Вже час гукати весільного координатора, адже гості ще не куштували десерт – великий триповерховий торт.
Почала поглядом шукати чоловіка. Він казав, що вийде з друзями на двір подихати свіжим повітрям. Леся хотіла розвернутися та викликати таксі додому. Нарешті зняти сукню та фату, набрати ванну теплої води та просто відпочити.
– Потанцюйте зі мною, будь ласка! – гукав маленький племінник Сашко. Він підбіг до дівчини та потягнув її до танцполу.
Вона дві хвилини просто покрутилася навколо хлопчика, поцілувала у пухкі щічки та пішла далі шукати Сергія. Нові туфлі так натерли, що вона дуже шкутильгала. На дворі біля ресторану були альтанки, де гості відпочивали та курили.
– Андрію, а де Сергій? Я його вже 10 хвилин шукаю.
– Ой, я не знаю, він, здається, пішов тебе шукати. – ніяково відповів дружба.
– А куди саме пішов?
– Я не знаю, чесно.
Вона оглянула двір, де стояв розкішний лімузин, доріжка була всіяна різноманітними квітами. Скоро має під’їхати автобус та розвести гостей по домівках. Щось тут не так. Не міг Сергій просто так зникнути!
Зайшла в ресторан, адже надворі вже було холодно, а вона навіть не взяла якусь накидку. Зайшла у туалет, адже хотіла вмити обличчя водою. Почула, як з останньої кабінки хтось тихо сміявся.
– Серію? Це ти?
Вона підійшла до кабінки та різко смикнула за двері. Навпроти неї стояв чоловік. По обличчю розтерта червона помада. У білявої ведучої, яку вони до останнього не хотіли брати, була задерта спідниця. Ніяково мовчали декілька хвилин. Леся нічого не сказала чоловікові, просто розвернулася та пішла до зали.
Дістала з-за столу свою сумочку з документами та капці, які вона взяла на випадок, якщо туфлі намуляють. Не прогадала. Перевзулася, накинула куртку, зняла фату та попрямувала до скриньки, куди гості кидали конверти з грішми. І ще забрала шампанське. Хтось досі танцював, інші курили на дворі, а деякі взагалі спали обличчям в салаті. Вона з огидою глянула на святковий стіл. Побігла геть через чорний вихід.
Ресторан знаходився за містом, неподалік їздили поодинокі машини. Дівчина вибігла на дорогу та почала махати рукою. Тільки старенький дідусь на Жигулі зупинився біля неї:
– Куди вам?
– На вокзал. Хутчіше.
– Ну це так вечір у мене. Ти наречена-утікачка?
– Ні, хіба не бачите, що за мною ніхто не женеться. Просто набридло свято та хочу поїхати геть.
Всю дорогу дівчина мовчала. Її телефон у буквальному сенсі розривався від дзвінків. То була мама, сестра, свекруха, друзі.
– Спасибі. Ось, візьміть, будь ласка. – вийшла з автівки Леся та простягнула дідусеві 200 гривень.
– Не треба. Щасливої тобі дороги, дівчино! Бережи себе! – відповів старенький дідусь та поїхав геть.
Леся підібрала довгий поділ плаття та попрямувала до каси.
– Добрий вечір. Скажіть, будь ласка, коли буде найближчий потяг?
– Через 10 хвилин закінчується посадка на потяг до Львова.
– Один квиток, будь ласка.
Касир здивовано глянула на дівчину. Здається, що вона вперше побачила такого пасажира.
– Є тільки нижня полиця в останньому вагоні.
– Беру.
Леся зайшла до вагону та сіла на своє місце. Дістала з сумочки шампанське та попросила провідницю дати стаканчик. Хтось вже солодко спав на полиці, інші пасажири метушилися розкласти всі речі, адже попереду довга дорога. Всі зацікавлено споглядали на Лесю. Ніхто й не міг здогадатися, що буквально годину тому вона побачила, як коханий чоловік зрадив їй з першою зустрічною на власному весіллі.
Вже світало. Бачила, як підіймається сонце над містом. Сьогодні у неї почалося нове життя. Вона давно мріяла про те, щоб переїхати до Львова та відкрити там власний бізнес. Правда, Сергій був проти, йому зручно жити у селі. Але зараз ніхто її не стримує, тому вона готова розпочати все з початку.
Дівчина вчинила правильно, коли втекла з такого свята?
