Ранок. Ліза розплющила очі. Ігор ще спав. “Двадцять років шлюбу, а таке враження, ніби ми чужі люди. Тоді навіщо це все?” – думала жінка.
– Ти чому так рано прокинулася? Сьогодні неділя, тому ти ще можеш відпочивати, – прокинувся Ігор.
– У мене повно справ, – відказала Ліза. – Все ж лише на мені…
– Далі ти за своє, – буркнув Ігор.
Жінці стало так прикро, що вона ледь стримувала сльози. Вона підвелася з ліжка і попрямувала на кухню.
– Мамо, все гаразд? – запитала донька Саша.
– Все гаразд, доню, – відказала мама. – Ми з татом просто вже прокинулися.
– Ви знову посварилися, так? – з докором запитала донька. – І довго так буде тривати? Вам ще не набридло гризтися через дурниці?
– Це ти мене повчати будеш? – обурилася Ліза. – Ану марш до себе в кімнату.
Дівчинка показово залишила тарілку зі сніданком і закрилася у дитячій.
– Ох, яке ж це важке сімейне життя. Суцільні страждання і нічого більше, – бурмотіла Ліза.
Ігор продовжував лежати в ліжку. Він чекав, коли усі члени сім’ї поснідають і підуть з кухні геть, щоб він мав змогу поїсти в тиші. Раптом у спальню забіг Мишко.
– Тату, ти ще спиш? – запитав син.
– Ні, синку. А що?
– Ходи на кухню, бо мама скаржиться, що пора зі столу прибирати, а ти ще не їв…
– Я зрозумів. Вже встаю. Дякую, Міша.
Ігор важко зітхнув і подумав: “Мені не хочеться сьогодні увесь день псувати собі настрій. Краще піду зустрінуся з друзями, щоб не бачити невдоволену дружину”.
Тим часом Ліза розігріла їсти, поставила тарілку на стіл і пішла в душ. Чоловік зрадів, що він зможе принаймні поснідати в спокої.
Коли жінка вийшла з ванної, то Ігора вдома більше не застала.
– Куди ваш батько подівся? – запитала вона у дітей. – Поїхав до друзів?
У відповідь Саша мовчала, а Мишко лише ствердно кивнув головою. Ліза повернулася в спальню зі сльозами на очах.
Тим часом Ігор зустрівся з Олексієм.
– Здоров, Льоха!
– Привіт, Ігорю. Як ти? Як у тебе справи?
– Усе, як завжди. Нічого нового, – відказав чоловік. – Гайда на хокей?
– Звісно. Це вже традиція, – розсміявся Олексій.
До обіду Ліза встигла перепрати одяг, приготувати їжу, сходити за покупками і трішки підмести у квартирі. На годиннику 17:00. Ось і ще один вихідний практично добіг кінця, а вона ще не встигла присісти ні на мить. Донька пішла гуляти з подругою, чоловік досі не повернувся, а Мишко грав у комп’ютерні ігри.
Раптом жінка глянула на свої руки і подумала: “Який сором! Салон манікюру буквально через дорогу, а я ніколи не маю часу привести себе в порядок”. Вона вирішила, що варто це виправити.
– Лідо, привіт! У тебе є вільне місце на манікюр? Я б хотіла записатися…
– Я звільнюся через тридцять хвилин, – відказала майстер.
– Чудово, я буду! – зраділа Ліза.
Жінка написала доньці, а сама пішла переодягатися. Через пів години вона вже прямувала в салон. Звідки не візьмись перед її очима пролетіла машина і гучно засвистіли гальма. За мить авто врізалося в автобусну зупинку. Ліза не могла відійти від пережитого шоку, адже один крок відділяв її від смерті. Через переживання вона знепритомніла.
Ввечері додому повернувся Ігор. Він добре провів час на хокеї, тому мав хороший настрій. Однак дружини вдома чоловік не застав.
– А де ваша мама? – запитав батько в дітей.
– Я не знаю, – відказав Мишко.
– Вона пішла на манікюр, не хвилюйся, – заспокоїла Саша.
– Та я не переживаю, а просто цікавлюся, – сказав Ігор.
Тим часом на місце аварії приїхала швидка допомога. Лікарі кинулися до Лізи, яка лежала на землі.
– У неї шок. Потрібен нашатирний спирт, щоб привести жінку до тями, – гукнула одна з медичних працівниць.
Помалу Ліза почала розплющувати очі.
– Як ви себе почуваєте? – одразу запитала лікарка. – Тільки не потрібно вставати, бо ви ще зовсім слабкі. З вами все гаразд. Вам пощастило, що ви не опинилися під колесами авто!
Але Ліза не розуміла, що відбувається.
– Що трапилося? – тихо запитала вона.
– На вулиці водій втратив контроль над автомобілем і влетів у зупинку. Однак усі залишилися живими, – повідомила лікарка. – У вас знайдуться сили, щоб зателефонувати рідним?
Ліза заперечливо хитнула головою.
– Гаразд, тоді дайте номер і я все зроблю за вас, – запропонувала жінка зі швидкої.
Вона набрала номер Ігора.
– Тату, у тебе дзвонить телефон, – кричала Саша.
Чоловік підніс слухавку і сказав:
– Так, слухаю. Що? А з нею все гаразд? Я вже йду до вас!
Донька побачила, що обличчя батька зблідло. Вона одразу зрозуміла, що трапилося щось жахливе.
– Тату, що з мамою?
– Вона жива, але втратила свідомість. Я йду до неї, – спробував заспокоїти батько свою доньку.
– Я з тобою! – гукнув Мишко, який також чув усю розмову.
Діти з татом бігли до швидкої допомоги.
– Матуся, ти жива? – плакав Михайлик.
Як тільки син побачив жінку, то кинувся в її обійми. Ігор також пригорнув до себе дружину. Лише тоді Ліза почала приходити до тями. З очей бризнули сльози.
– Ти можеш сама йти? – запитав чоловік.
– Не знаю, – невпевнено шепнула дружина.
Ігор підійшов до лікарки і вона пояснила, що Ліза пережила великий шок, тому зараз вона потребує відпочинку і спокою.
Чоловік повернувся до дружини, взяв її на руки і поніс додому. Він обережно положив її в ліжко і запитав:
– Дорогенька, як ти почуваєшся?
– Все гаразд…Ти побудеш зі мною?
– Звісно, – відказав Ігор і ліг поруч.
За мить у спальню зайшли діти. Вони мовчки влаштувалися поруч з батьками.
Усі без слів розуміли, що родина – це найбільший скарб. Потрібно цінувати своїх близьких, адже одного дня може бути надто пізно…
Чи зрозуміли ви мораль цієї історії?
