Ліза вважала, що сестра з її доходами могла б і краще подбати про сім’ю молодшої сестри

Ліза та Віка ніколи не мали тісної сестринської дружби. Мабуть, вся проблема у тому, що між ними 16 років різниці. Старшу дочку, Віку, їхня матір народила у 31 рік, а молодшу – у 47. Поки одна пішла в дитячий садочок, у другої розпочалося доросле життя.

Об’єднало сестер спільне горе – смерть батьків. Лише тоді вони почали більше спілкуватися і частіше проводити разом час. Раніше вони навіть не знали,  у кого скільки дітей, хто чим займається, де працює чи вчиться.

Вони розповіли одна одній про усі свої сімейні справи і пообіцяли, що тепер будуть підтримувати зв’язок. Батьківську квартиру ділити порівну не стали. Віка віддала свою частину Лізі, бо вважала, що їй потрібніше. 

Їхнє життя продовжувалося. Віка кілька разів приїжджала до своєї сестри з гостинцями. Для дітей у неї були солодощі та іграшки, а для Лізи взуття та інший одяг з етикетками. 

Молодша сестра давно знала, що Віка добре забезпечена. Це було перешкодою у їхньому спілкуванні. Адже Лізі здавалося, що їй роблять подачки. Також у старшої сестри завжди було багато справ, тому вона часто поспішала і не могла багато часу проводити в гостях, що ображало Лізу. 

У пакетах, які передавала Віка, не було нічого, з чого можна було б приготувати повноцінну вишукану вечерю або повністю вдягнути дітей. Декілька речей і солодощі. Одним словом, те, що їй було абсолютно непотрібним, а дівати ж кудись треба…Лізу таке ставлення ображало, бо вона вважала, що Віка могла дозволити собі більше дбати про сім’ю молодшої сестри. 

Одного разу їм вдалося зустрітися на чашку чаю у будинку Віки. Ліза ніколи раніше там не була, бо важко підібрати вдалий момент для зустрічі, щоб збіглися їхні графіки. А цього дня вона гуляла неподалік зі своїм молодшим сином, який благополучно задрімав у колясці.

Дім сестри вражав навіть своїм фасадом, а всередині просто віднімало мову. Ліза вважала, що у них в квартирі дорогий ремонт, але в порівнянні з інтер’єром Віки він виглядав зовсім бідним. У сестри були дорогі меблі з натуральних матеріалів, дизайнерські штори та подушки, вишукані килими. Все було стримано і зі смаком. На дивані нас зустрічав їхній домашній улюбленець. 7-кілограмовий британський кіт. Власне, ставлення до нього стало останньою краплею для Лізи.

Віка радісно зустріла своїх гостей. Вона зручніше вмостила свого племінника і приготувала черговий пакет з гостинцями. Потім старша сестра запропонувала випити дорого чаю з різноманітними канапками, які Ліза могла дозволити собі лише на свята, а не в будні дні. 

Однак понад усе молодшу сестру обурило ставлення Віки до її кота. Вона з ним сюсюкалася і догоджала йому більше, ніж своїм рідним племінникам.

– Ти можеш в це повірити? – розповідала Ліза своєму чоловікові. – Вона свого кота годує телятиною, а ми можемо дозволити собі хіба що печену курку. В холодильнику для кота взагалі є окреме місце, де повно м’ясних страв. Краще б ці гроші віддавала племінникам. Нам лише солодощі передає, а кота практично під хвіст цілує. Хіба так може поводитися любляча тітка?

Ліза образилася на сестру і перестала з нею спілкуватися. Причину не пояснила, мовляв, хай сестра сама здогадається, в чому справа. Однак Віка не спішить з вибаченнями.

Чи справедливо образилася молодша сестра?

Vasylyna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector