Донька Люби вже 9 років жила у Польщі. Спершу проїхала туди на заробітки, а потім вийшла заміж, влаштувала своє життя. Внучку уже народила, зараз їй півтора рочка, а Люба її тільки по відео і бачила.
Вона тепер живе сама у їхньому великому будинку у селі. Більше нікого немає. Чоловік помер ще 6 років тому. Поки працювала, то так не відчувала самотності, а як вийшла на пенсію, о зовсім худо стало.
Того року вона твердо вирішила поїхати на різдвяні свята до доньки. Квитку на літак до Варшави мала придбати Олена. Але 30 грудня дочка подзвонила до матері і сказала, щоб та розкладала речі і не їхала, бо у них плани змінилися.
Люба дуже засмутилася. Вона вже в такому очікуванні була, в піднесеному настрої, а тут.. Розчарування і більше нічого.
Вона ж навіть не готувала нічого, не купувала. Холодильник пустий..
Вранці 31 грудня Люба поспішила в магазин, треба було хоч на олів’є щось купити і канапки якісь зробити. Не сидіти ж голодною. А на душі так гірко було. Вона розуміла, що проведе сама усі свята. Та й взагалі старість.. Олена ж не збирається повертатись назад. Їй і там добре..
“Дочка навіть не поцікавилась, чи має мама за що готувати ті свята.. У неї і своїх проблем тепер купа. Про рідну матір забула зовсім” – бідкалась Люба.
Взяла продуктів у магазині, підійшла до каси. Чує, її хтось гукає з натовпу. А то Степан. Її перше кохання. Виїхав з села вже давно. Років 30 тому, у місті облаштувався.
Вони почали говорити. Слова за слово. Виявилось, він сюди до родичів приїхав, на Новий рік. Вже років 10 він вдівець, двох дітей має. Люба за себе говорила. Так вони проговорили декілька годин. Домовились, що Новий рік разом зустрінуть. Згадають житя молоде. Так і було.
Люба наготувалась, навіть ялинку невеличку прикрасила, задля атмосфери. Вже давно їй так не було тепло на душі. Врешті вона була не сама..
Як ви думаєте, чи є майбутнє у жінки зі Степаном?
