Всесвітньо відомий письменник Дірк-Олвер Ланге запам’ятав цей похід у магазин назавжди, а хотів просто придбати собі кави.
Ось, що з ним трапилося. Його розповідь у соціальних мережах:
Сьогодні в супермаркеті:
Забіг я у магазин, аби прикупити кави, бо жити без неї не можу.
І ось, чекаю своєї черги на касі, а переді мною стоїть досить симпатична літня жінка, але я розумів, що життя у неї не легке.
Та й жила вона, мабуть, сама, бо її кошик був не надто повний і усього зовсім трішки, як для горобця.
«2, 18 євро», – сказала дівчина на касі, порахувавши вартість всіх продуктів бабусі. Замість того, щоб дістати гаманець, покупниця полізла в кишеню, довго шукаючи в ньому потрібну суму, перебираючи дріб’язок.
Жінка довго копирсалася у своїх кишенях, бо вона не мала гаманця. Люди в черзі були напружені і вона це добре відчувала, бо тиснула на неї така атмосфера. Ось, нарешті вона витягає цілу гору монет. Каже:
-Я перепрошую, але мені не вистачає 50 центів.
-Тоді, вам потрібно щось залишити на касі. -Відповіла пані касир.
Жінка довго обирала, думала і вказала на шоколадку.
Сказати, що моє серце утискалося тоді, то це просто промовчати.
Вирішив, що хочу заплатити за бабусю і дав натяк касирці про це, непомітно витягнув зі своєї кишені 50 євро, а ще тихенько шепнув, що решту потрібно віддати бабусі.
Все вийшло так, як я і хотів.
Усі в черзі розгубилися від слів касирки:
-Бабусю, дякуємо, все оплачено, усі продукти ваші, а це решта.
Мені так хотілося, аби ця літня жінка відчула себе щасливою і зрозуміла, що все буде добре! Неодмінно!
Ви не уявляєте, що було пізніше.
Бабуся зрозуміла, що це зробив я для неї і попросила дозволу на те, аби мене обійняти.
Як вона щиро посміхалася, а мені на серці стало так тепло.
-Пані, я вас хочу дещо попросити. Можна? – запитав тепер вже я.
-Так, звісно! – відповіла бабуся.
-Поверніться до прилавків супермаркету та придбайте усе, що ви хочете!
З якою радістю жінка кивнула головою. Її очі налилися сльозами, а моє серце щастям.
Коли я йшов додому зі своєю кавою, то бачив, як вона, неначе літала з кошиком у руках між прилавками.
Неймовірне відчуття.
Я безмежно вдячний за такий випадок у моєму житті.
Вперше кава закінчилася вчасно. Дуже вчасно.
Чудовий день!
А ви змогли б зробити, так само як письменник?
