Усі в черзі розгубилися від слів касирки: – Бабусю, дякуємо, все оплачено, усі продукти ваші, а це решта

Всесвітньо відомий письменник Дірк-Олвер Ланге запам’ятав цей похід у магазин назавжди, а хотів просто придбати собі кави.

Ось, що з ним трапилося. Його розповідь у соціальних мережах:

Сьогодні в супермаркеті:

Забіг я у магазин, аби прикупити кави, бо жити без неї не можу.

І ось, чекаю своєї черги на касі, а переді мною стоїть досить симпатична літня жінка, але я розумів, що життя у неї не легке.

Та й жила вона, мабуть, сама, бо її кошик був не надто повний і усього зовсім трішки, як для горобця.

«2, 18 євро», – сказала дівчина на касі, порахувавши вартість всіх продуктів бабусі. Замість того, щоб дістати гаманець, покупниця полізла в кишеню, довго шукаючи в ньому потрібну суму, перебираючи дріб’язок.

Жінка довго копирсалася у своїх кишенях, бо вона не мала гаманця. Люди в черзі були напружені і вона це добре відчувала, бо тиснула на неї така атмосфера. Ось, нарешті вона витягає цілу гору монет. Каже:

-Я перепрошую, але мені не вистачає 50 центів.

-Тоді, вам потрібно щось залишити на касі. -Відповіла пані касир.

Жінка довго обирала, думала і вказала на шоколадку.

Сказати, що моє серце утискалося тоді, то це просто промовчати.

Вирішив, що хочу заплатити за бабусю і дав натяк касирці про це, непомітно витягнув зі своєї кишені  50 євро, а ще тихенько шепнув, що решту потрібно віддати бабусі.

Все вийшло так, як я і хотів.

Усі в черзі розгубилися від слів касирки:

-Бабусю, дякуємо, все оплачено, усі продукти ваші, а це решта.

Мені так хотілося, аби ця літня жінка відчула себе щасливою і зрозуміла, що все буде добре! Неодмінно!

Ви не уявляєте, що було пізніше.

Бабуся зрозуміла, що це зробив я для неї і попросила дозволу на те, аби мене обійняти.

Як вона щиро посміхалася, а мені на серці стало так тепло.

-Пані, я вас хочу дещо попросити. Можна? – запитав тепер вже я.

-Так, звісно! – відповіла бабуся.

-Поверніться до прилавків супермаркету та придбайте усе, що ви хочете!

З якою радістю жінка кивнула головою. Її очі налилися сльозами, а моє серце щастям.

Коли я йшов додому зі своєю кавою, то бачив, як вона, неначе літала з кошиком у руках між прилавками.

Неймовірне відчуття.

Я безмежно вдячний за такий випадок у моєму житті.

Вперше кава закінчилася вчасно. Дуже вчасно.

Чудовий день!

А ви змогли б зробити, так само як письменник?

Anna
Content Protection by DMCA.com
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector