Люся насилу наступаючи на травмовану лапу, брела по вулиці. Літній кішці вже хотілося знайти притулок і хоч трохи відпочити. З рідного під’їзду її вигнала власна дочка, а решта кішок у дворі її не прийняли. Люди, яким вона стільки років служила, байдуже дивилися на її муки, не намагаючись допомогти і Люся пішла на пошуки іншого місця, де можна відлежатися і отямитися.
Люську підлітком принесли в під’їзд мешканці, коли по всіх поверхах почали бігати зграйки щурів. Попри юний вік, Люся успішно боролася з гризунами. Не відразу, але їй вдалося позбавити під’їзд від цієї напасті. І їй дозволили залишитися …
Вона жила в тамбурі, туди ж приносила кошенят – які подорослішавши, йшли на вулицю. Її годували, час від часу капали на шерсть краплі від паразитів і Люся була майже щаслива, ось якби її ще гладили … Але приголубити цю кішку нікому і на думку не спадало – годують, не ображають, чого ще треба. Так Люся і прожила кілька років, поки на її місце не стала претендувати доросла дочка.
В один прекрасний день, пробравшись в тамбур, молода кішка задала прочухана літній. Люся, колись сильна і спритна – не змогла дати відсіч і була витіснена на вулицю. Мешканці вирішили не втручатися – молода кішка на їхню думку, набагато краща від старої, адже щурі іноді навідувалися в їх давно вже не новий будинок.
Ошелешена Люся опинилася у дворі, а й там її не залишили в спокої. Давно усталений котячий прайд був налаштований проти неї, адже свого часу вона майже кожного з нього не пускала у свій під’їзд. Прокушена лапа більш все сильніше, а Люся все бродила по місту. Втомившись, вона прилягла прямо на тротуарі і прикрила очі.
– Киця … – жінка зупинившись поруч, провела долонею по спині Люсі і одразу пішла далі, не затримуючись.
Люська схопилася і побігла слідом. Жінка озирнулася і помітивши переслідування кішки, додала крок … Люся не відставала. Попри хвору лапу, вона була готова слідувати за єдиною людиною, що подарували їй ласку.
Жінка поспішала на трамвай і Люська заскочила слідом. Вона так поспішала, що зачепилася кігтем до сходинки і ледь втримала рівновагу. У натовпі людей кішка втратила свою жінку з уваги і гарячково заметушилася, заспокоївшись лише тоді, коли зуміла розшукати її поглядом.
Так Люся проводжала свою людину до самого будинку, жінка увійшла в під’їзд, а кішка залишилася чекати на вулиці. Живіт підводило від голоду, сонце сховалося і почало холоднішати, але Люся нікуди не йшла зі свого поста – вона продовжувала чекати.
Марта прасувала постільну білизну та й почала роздумувати … Її думки були про ту саму кішку. Як вона відгукнулася на ласку, подаровану мимохідь. Як бігла слідом – благально і принизливо заглядаючи в очі. Кішка так поспішала не втратити її з виду, що в кінці шляху вже не могла наступати на розпухлу лапу і тримала її у висячому положенні. А тепер вона зовсім одна – в незнайомому дворі, напевно голодна і розгублена.
Жінка відключила праску і накинула куртку. Вона вийшла на подвір’я – в цю пізню годину воно було порожнє і темне, ліхтарі горіли через один …
– Киця … – тихенько покликала Марта.
Від високої тополі відокремилася тінь, Люся дивилася на жінку з питальною надією. Марта присіла навпочіпки і розкинула руки. Люська, забувши про незагоєний біль, в два стрибки опинилася поруч і заскочила в розставлені обійми, так міцно притулившись, що навіть у квартирі вона не збиралася покидати ласкавих рук.
Перемістившись на коліна, Люську прорвало. Приткнувшись носом в згин ліктя, вона скаржилася … скаржилася відчайдушно і сиротливо. На дочку, котра вигнала її і прокусила лапу, на прайд, який не прийняв її. На людей, які спостерігали за цим, але ніяк не допомогли. Скаржилася на холодне і байдуже місто, в якому не знайшлося жодної людини, яка би звернула на неї уваги, крім Марти.
Потім кішка поміняла становище і простягнувши жінці хвору лапу, зворушливо пискнула: «Мені так боляче …». Марта не витримала, цей жест виявився останньою краплею. Вона майже спокійно слухала муркотіння кішки, але простягнута лапа змусила її вибухнути плачем.
Обіймаючись, вони плакали разом, поки жінка не схаменулася першою:
– Так що ж це таке – як в поганому серіалі. Чого ревемо? Все ж добре …
Візит у ветеринара був запланований на завтра, а поки лапу промили антисептиком. Вночі Люська піднялася з наспіх організованої лежанки і пройшлася по квартирі – їй хотілося знайти щура і довести, що її поселили не дарма. Але тут щурами навіть не пахло …
Тоді кішка встрибнула на ліжко і лягла в ногах у Марти. Вона дуже втомилася, але ніяк не могла заснути. Люська боялася, що жінка знову піде від неї і була готова слідувати за нею куди завгодно. За ласку, за допомогу, за доброту, проявлені до неї вперше – кішка була готова на все. Люся ще не знала, що більше ніколи їй не доведеться гнатися за людиною – вона вже вдома!
Як би ви вчинили на місці Марти? Взяли би безпритульну кішку додому?
