Аліна поверталася від свого коханого. Колишнього коханого.
Її кілька днів не було вдома. Увесь цей час вони говорили по телефону. Він розповідав, як сумує, тому Аліна вирішила зробити сюрприз і приїхати без попередження. Вона купила суші і запланувала романтичну вечерю. Та вдома на неї чекав неприємний сюрприз. Виявилося, що її хлопець зраджував.
Дівчина не довго думала, сіла назад в машину і поїхала у свій рідний дім. Душа була сповнена болем. На очах рясніли сльози. Раптом звідки не візьмися на дорогу вискочив хлопчик. Аліна різко загальмувала.
Перелякана дівчина вибігла з машини і кинулася до дитини.
– Ти в порядку? – хвилювалася вона.
– Відвезіть мене, будь ласка, в лікарню, – одразу заявив він.
Аліна оглянула хлопця. Він був неушкоджений, але його прохання викликало в дівчини інтерес.
– А навіщо тобі в лікарню?
– Бо там тепло. І люди добрі. Я лежав там нещодавно. Додому повертатися не хочу. Мати моя вже кілька днів п’є і свариться зі мною. Мені лячно. І їсти хочеться.
Лише тоді Аліна звернула увагу на зовнішній вигляд дитини. Він був у старому зношеному одязі, вкритому латками. Їй стало шкода хлопця. Вона запропонувала йому поїхати разом з нею. Обіцяла нагодувати і дати прихисток на ніч.
Так вони і зробили.
Максим хутко з’їв усі котлети, які приготувала дівчина. Мабуть, він давно не мав повноцінних прийомів їжі. Після вечері хлопчик умився і заснув. Дівчина спостерігала за сонною дитиною і не розуміла, як батьки можуть так жорстоко поводитися зі своїми дітьми.
Відвезти Максима додому Аліна не могла. Тоді вона вирішила зателефонувати зранку в дитячий будинок та соціальну службу. Проте як тільки Максим про це дізнався, то почав прохати:
– Не віддавайте мене в притулок. Може, я з вами краще залишуся?
– На жаль, у мене немає ні чоловіка, ні необхідних умов та зарплатні, щоб всиновити дитину, – засмутила Максима вона.
Насправді Аліна не була готова до виховання дітей, але сказати цього прямо не наважилася. Хлопчик і так нікому не був потрібен, а тут чергове розчарування…
– Слухай, а де твій батько? – раптом запитала дівчина.
– Вони давно з мамою розлучилися. Він поїхав працювати на Північ. Від тоді я його більше не бачив. Згодом у мене був вітчим, але й він зник…
– А ти пам’ятаєш як тата звати?
– Звичайно. Павло. Павло Федотенко.
– Може, ти зможеш його впізнати, якщо я покажу фотографію? – з надією запитала Аліна.
– Думаю, що зможу.
Дівчина почала шукати усіх людей в соціальних мережах з таким ім’ям. Декілька годин вони переглядали різні профілі. Здавалося, що ця затія безнадійна. Проте Максим раптово вигукнув:
– Ось він! Мій тато!
Аліна не вірила своєму щастю. Нарешті вона знайшла вихід, як допомогти Максимові. Вона написала його батькові повідомлення, в якому пояснила всю ситуацію. Той довго не відписував, а через декілька годин прийшла відповідь.
Павло був здивований, що його колишня дружина спилася і зовсім не дбає про сина, адже він кожного місяця відсилає їй гроші на його утримання. Чоловік попросив Аліну декілька днів попіклуватися про Максима. Він пообіцяв прилетіти найближчим рейсом. Дівчина погодилася.
Наступні два дні вони весело разом проводили час. Дівчина зводила дитину в парк атракціонів, пригощала морозивом і водила за руку парком. Якось хлопчик перед сном сказав:
– А ви віддасте мене моєму татові?
– Так. Він любить тебе і ніколи не забував про тебе.
– Але я не хочу! Я хочу залишитися з вами, – почав вередувати той.
– Зрозумій, що так буде правильно. А ми можемо й далі спілкуватися. Я буду рада, якщо ти будеш гостювати в мене, – щиро зізналася дівчина, яка більше не уявляла свого життя без цієї дитини.
Буквально кілька днів тому Вадим розбив їй серце. Вона думала, що на цьому її життя закінчилося. Однак доля підкинула їй новий досвід. Ці події змусили її відволіктися і забути про самотність.
Зрештою приїхав Павло. Він подякував дівчина за допомогу і сказав:
– Я хочу оформити необхідні документи і забрати Максима з собою на Північ. Я вже багато років складаю гроші, щоб купити собі дім десь в теплих краях. Надоїв холод. От нарешті втілю ці мрії в реальність разом з сином. А ви не знаєте, який тут готель є поблизу?
– Ви можете погостювати в мене стільки, скільки потрібно, – запропонувала Аліна.
– Чудово. Тоді домовилися. А ви приїжджайте в гості на Південь. Гаразд? – усміхнувся Павло.
Наступний тиждень нагадував казку. Поки чоловік займався оформленням паперів, вони проводили втрьох багато часу. Павло виявився чудовим батьком і цікавою людиною. Аліна піклувалася про хлопців. Щовечора вони ходили на прогулянки в місцевий парк.
На жаль, незабаром прийшов час прощатися. Аліні було сумно, адже вона так привикла до нових знайомих. Хлопці поїхали на Північ. Перший час Павло постійно писав до Аліни в соціальних мережах, але повідомлення ставали все рідшими, а згодом зовсім припинилися.
Звичайно, що Аліна сумувала з цього приводу. Однак вона розуміла, що у Павла є своє життя, тому в цьому немає нічого дивного. Зрештою, такий чоловік точно не міг бути самотнім. Це лише у неї нічого не складалося в особистому житті. Вадим пропонував помиритися. Він просив вибачення за свій вчинок і обіцяв, що більше такого не повториться. Та дівчина не знайшла прощення у своєму серці. Та й не хотіла, бо усі думки були про Павла.
Одного вечора вона поверталася додому, де на неї ніхто не чекав. Раптом до неї підбіг Максим. Хлопець радісно вхопив Аліну за руку і закричав:
– А ми приїхали те забрати!
– Сину, не лякай так людей, – ззаду озвався Павло.
– Що ви тут робите? – не могла повірити своїм очам Аліна.
– Я все ж купив дім на Півдні. Вибач, що не писав раніше. Переїзд зайняв багато часу і сил. Однак в новому домі не вистачає тебе. Ти поїдеш з нами?
– Я? Як? Все покинути? А робота, друзі…
– Будь ласка, – почав благати Максим.
– Ми будемо приїжджати в гості і приймати їх у себе вдома, – заспокоїв Павло.
Аліна трохи подумала і погодилася. Це було те, чого вона насправді хотіла.
Все ж Максим потрапив під колеса її автомобіля невипадково. У такий спосіб доля звела дві половинки одного цілого…
Чи вірите ви у знаки долі?
