Я познайомилася з Василем приблизно 5 років тому. Ми одразу знайшли спільну мову, багато спілкувалися. Ну а з часом наша дружба переросла у дещо більше. Я знала, що Вася – це той чоловік, з яким хочу прожити своє життя. Хороший, турботливий, ввічливий, працьовитий.
Однак, марно сподівалася. Тоді мене запросили у гості, щоб познайомитися з майбутніми свекрами. Пані Орися приготувала так багато страв, що ледь місця на столі вистачало. Видною що у цій родині люблять смачно поїсти. Чесно кажучи, мені навіть в один момент здалося, що це не просто родинна вечеря, а грандіозне святкування. Жінка приготувала декілька різновидів піци, замаринувала м’ясо, спекла великий торт, принесла декілька тарілок з салатами, холодець, запечену качку та навіть каструлю борщу з пампушками. Боюся уявити, скільки часу вона стояла на кухні біля плити. Але нас було всього-на-всього 6 людей.
Ми присіли до столу та я собі взяла салатик. Однак, всі страви були щедро политі майонезом, а з качки горою лилася масна олія. Не можу сказати, що у родині Василя всі “у тілі”, однак, Мирослава мала пишні форми. Та і пані Орися ледь поміщалася на кріслі, а голова сімейства аж ремінь розщіпив, щоб було куди добавку класти. Ось всі так смакують, що аж за вухами лящало. За декілька хвилин всі тарілки були порожніми та пані Орися побігла на кухню за десертом.
– Ой, а чому ти нічого не їсти? Глянь на себе, одні кістки видно! Ти скуштуй м’ясо, ще холодець залишився, – пригощав мене пан Олег.
Однак, після такого видовища у мене аж апетит зник. Я намагаюся слідкувати за своїм раціоном, не їм нічого жирного та смаженого, займаюся спортом.
За столом пані Орися влаштувала мені справжній допит – цікавило, як я годую її сина.
– Вася у мене так полюбляє домашню кухню. Так що не смій купувати заморожену їду в супермаркетах. Я тобі зараз напишу весь список, а ще дам рецепти. Василько завжди хвалить та просить добавки, – радісно щебетала жінка. Але коли я прийшла додому, то просто розірвала ці папірці та викинула до смітника.
Я зрозуміла, що варто брати ситуацію у свої руки. Наприклад, я готувала Василеві на перекус легкі, але ситні салати. Замість майонезу все заправляла оливковою олією. Якщо і готувала щось на вечерю, то рахувала калорії, обирала продукти з легкими вуглеводами. А Вася мене підтримав. Ми навіть почали ввечері виходити на пробіжку у сусідній парк, інколи робили зранку зарядку. Помалу готувалися до появи малюка, адже я так сильно хотіла бути мамою!
Але сили волі у чоловіка вистачило буквально на 3 місяці та почав зриватися. Міг на обідній перерві купити собі каву та шоколадку або ж булочки. Вночі прокрадався до холодильника, робив бутерброди з чаєм. Коли ж мене не було вдома, то Вася на вечерю готував смажену картоплю, що вона аж плавала у маслі. І знову на вазі була цифра +10 кілограмів. На щастя, ми тоді жили далеко від його батьків, тому ніхто мене не контролював.
Однак, після народження первістка ми почали думати про власне житло. А біля свекрів збудували новий комплекс, тільки треба дорогу перейти і все. Та і пані Орися ледь не щодня вмовляла нас подумати над такою пропозицією:
– Ну ми ж будемо поряд. А там є ще дитячий садочок, школа, супермаркети. І ціна дуже хороша, там багато місця для вашої родини!
Я знала, що це дійсно хороший район. Тому вже через декілька місяців ми святкували новосілля – нарешті у нас з’явилося власне родинне гніздечко. Однак, таке сусідство мене почало дратувати.
Річ у тому, що тепер чоловік ледь не щодня після роботи йде до своєї мами на вечерю. Пані Орися спеціально для нього готує велику каструлю супу, запікає курочку, робить декілька салатів та ще ліпить майже 30 пельменів. Байдуже, що я зварила дієтичний крем-суп, котлети на пару зробила.
– Ох, сину, як мені тебе шкода. Таку погану дружину собі обрав, вона ж тебе майже не годує! – жаліється свекруха.
Чесно кажучи, я вже просто втомилася від цього. Кожна розмова з Василем щодо харчування закінчується великою сваркою. Ми можемо не розмовляти декілька днів.
– Невже тобі так важко змінитися заради мене? Я не прошу чогось неможливого, а просто нормально харчуватися. Це корисно для твого організму, в першу чергу!
– Добре, я змінюся. З понеділка сідаю на дієту, – байдуже відповідає Вася.
Я не вірю у його порожні обіцянки. Вже так неприємно дивитися на його повний живіт, друге підборіддя. За цей час чоловік поправився майже на 15 кілограмів. Але смачні матусині страви його хвилюють більше, ніж зайва вага. Я вже думала про те, щоб просто поставити ультиматум – або ми розлучаємося або ж він починає слідкувати за своїм раціоном. Можливо, тоді Василь зміниться заради нашої родини?
Ви підтримуєте таку ідею жінки? Можливо, вона надто прискіпується до свого чоловіка та свекрухи?
