Я три роки прожила в гуртожитку разом із Людою і Женею. Женя завжди була чудовою подругою, а Люда з самого початку поводилася як скнара. Бувало, що не вистачало грошей до стипендії. Просиш у Люди, а вона обманює, що не може позичити, хоча тільки що отримала чергового конверта від батьків. І це стосувалося праски, крему для рук чи зошитів з лекцій. Хоча натомість вона ніколи не соромилася користуватися чужими речами і брала їх без дозволу.
Здавалося, що вона тільки й живе заради власної вигоди:
– Сьогодні збираюся піти в гості до дівчат з другої групи. Посиджу з ними, поговорю, а вони мене вечерею пригостять. Не доведеться нічого самій готувати.
Чи так:
– Нещодавно Аня купила новий гель для тіла. Виявилося, що в неї на нього алергія. У результаті я отримала його даром.
Та згодом ми з Женею одружилися і почали менше спілкуватися з Людою. Раптом через 2 роки я дізнаюся, що двоюрідний брат мого чоловіка жениться. Вгадайте, з ким? Так, з Людою. Звичайно, що тратитися на весілля вона не хотіла, тому швидко зорієнтувалася. Сукню забрала у мене, мовляв, мені вона не потрібна, а їй і така зійде. Байдуже, що Люда ледве у неї влазила. Головне, халява!
На самому святкуванні ми одразу зрозуміли, в кого Люда вдалася. Адже її мати власноруч збирала конверти і переглядала, хто скільки грошей подарував молодятам. Якщо сума була скромною, то вона не соромилася про це сказати вголос.
Оскільки наші чоловіки спілкувалися, то й нам довелося підтримувати зв’язок. Одного літнього дня ми вирішили поїхати на пікнік. Зібралося в поїздку 4 пари. Вирішили розподілити обов’язки, щоб кожен взяв однакову участь в підготовці.
На місці ми почали розбирати продукти. Люда відповідала за лимонад та курячі крильця.
– Ой, здається я забула все вдома. Прикро! Та нічого страшного, у нас тут ще багато продуктів. Вистачить!
Така ситуація повторювала неодноразово. То вона від свекрухи не встигла забрати, то на столі залишила, то з голови вилетіло.
Одного разу її чоловік зізнався, що вона спеціально нічого не купує. Адже хоче таким чином економити, мовляв, навіщо витрачатися, якщо харчів в будь-якому разі вистачить.
Ми більше не хотіли це терпіти і вирішили її провчити. Домовилися зібратися на дачі і кожен мав взяти з собою певні харчі. Ми приїхали раніше і витягли свої продукти. Згодом з’явилася Люда. Вона вкотре розіграла свою сценку:
– А де наші продукти? Я думала, що взяла все. Виходить, знову забула.
– Нічого страшного, – відказала я. – Ми теж нічого не взяли. Тут неподалік магазин, тому можемо разом скупитися.
– Та ні, я гроші вдома залишила. І взагалі я на це не розраховувала, – почала виправдовуватися Люда.
Ще декілька фраз і вона прямо сказала:
– Чому ми маємо витрачати гроші на продукти, якщо ви нас запросили до себе в гості на дачу? Раз таке діло, то я краще поїду назад додому.
Ми не стали затримувати її. Оскільки чоловік відмовився їхати разом з нею, то Люді довелося добиратися електричкою. Через три місяці брат мого чоловіка подав на розлучення.
– Я більше не можу жити з такою жадібною людиною. Адже вона навіть рахує скільки шматків хліба їсть моя мати, хоча не думає про те, що ми живемо в її домі.
Тепер я хвилююся, щоб якийсь інший наш родич раптом не натрапив на Люду, бо знову цього я не переживу.
А як ви вважаєте, чи потрібно на всьому економити і намагатися в будь-якій ситуації отримувати вигоду?
