Протягом тридцяти років подружнього життя між моїми батьками практично завжди панувала злагода та взаєморозуміння. У матеріальному плані також було благополуччя й достаток. Тато мав декілька рахунків в банку, де постійно накопичував гроші. Одним словом, моя сім’я для мене була прикладом для наслідування.
Я вже тривалий час живу окремо. У мене є дружина й діти. Нещодавно ми навідалися до батьків в гості, де тато ошелешив мене несподіваною новиною: він йде від мами.
Таке рішення здивувало усіх. Адже ніхто не сподівався, що він ладен на такий вчинок. Зрештою, інші жінки його ніколи не цікавили. Що могло змінитися в поважному віці?
Під час відвертої розмови батько зізнався, що йому просто набридли усі обов’язки, пов’язані з домом. Йому хочеться віддихнути і пожити наодинці з собою.
Попри хвилювання мама не стала на шляху в чоловіка. Вона не влаштовувала скандалів, не пускала сльози і не кидалася звинуваченнями. Їй вдалося опанувати свої емоції і поставитися до рішення батька з розумінням. Проте мама дала знати, що не дозволить йому забрати будь-яке майно з їхнього дому і на розподіл власності також не погоджується.
Таким чином тато зняв собі квартиру. Він почав облаштовувати самостійне життя, а я лише думав, навіщо йому ці зайві клопоти. Готування й прибирання стали виключно його відповідальністю. Тим часом молоді дівчата не звертали на нього увагу, а коли гаманець спустошився, то й зовсім нікому до нього не було діла.
Пів року тривало холостяцьке життя батька.
Напередодні великодніх свят ми з ним розмовляли по телефону і він зізнався, що сумує за домашньою їжею мами. Йому б хотілося спробувати знову її домашній сирник і зачерпнути ложечку насиченого борщу.
Я уважно подивився на нього і запитав:
– Скажи відверто, що саме тебе не влаштовував у твоєму шлюбі з мамою?
– Сам не знаю! Тепер шкодую про свої необдумані вчинки, – відверто сказав тато.
– Можливо, тобі варто з нею помиритися? Попроси вибачення. У неї добре серце. Тим паче напередодні такого світлого свята…
Цього року дати співпали так, що на Великдень мама святкувала свій день народження. Колишній чоловік все ж наважився прийти в гості з букетом квітів у руках.
Жінка намагалася вдавати, ніби їй байдуже, але я бачив, що глибоко у душі вона раділа. Місяць тато продовжував залицятися до мами, а вона його не підпускала. Їй хотілося провчити чоловіка.
Зрештою, вони змогли помиритися. Розставання стало для них хорошим досвідом, який навчив ще більше цінувати один одного. Зараз тато приділяє дружині свою увагу і ніколи не відмовляє їй в допомозі.
А я вражений мудрістю своєї матері і щиро радію, що вони порозумілися.
Чи змогли б ви прийняти свого колишнього чоловіка чи колишню дружину після розставання?
