Інколи на весняне небо виходить жарке сонце, яке свідчить про швидке наближення зміни сезону. Саме у такий сонячний день Аліна поверталася додому з пакетами продуктів. На ногах у неї були нові туфлі, які встигли натерти жахливі мозолі. Кожен наступний крок давався все важче.
Поруч з нею йшла її трирічна донька. Олю навіть в такому віці всі родичі поважали. Незважаючи на оманливу милу зовнішність, характер у дівчинки був міцним.
Дорогою молода матуся не могла забути слова виховательки в дитячому садочку:
– У вашої доньки якісь проблеми. Вона не реагує на мої слова чи зауваження. Поки всі діти граються, вона розглядає книги. Їй не цікаво спілкуватися з однолітками, а коли я звертаюся до неї з проханнями, то вдає, ніби не чує їх. Сходіть до лікаря, бо ваша донька аутистка.
Аліна не лише була здивована таким висновком виховательки, але й її безтактністю. Адже цю розмову жінка затіяла в присутності дівчинки.
– Мамо, а хто така аутистка? – не могла зрозуміти Оля. Хоча вона точно знала, що це не означає нічого хорошого.
Матір не знала, що відповісти виховательці, тому сказала:
– З моєю донькою все гаразд. Вона чудово комунікує з дітьми на дитячому майданчику і завжди слухає нас з чоловіком.
Жінка скептично подивилася і додала:
– Батьки завжди ідеалізують своїх дітей. Все ж, я рекомендую звернутися до спеціаліста.
На ці слова вихователька вирішила не чекати відповіді і, розвернувшись, пішла в кабінет.
Аліна розплакалася, а в голові у неї крутилися різні непристойні фрази.
Саме з такими спогадами жінка поверталася додому. Вона вирішила сісти на лавку біля їхнього будинку і зняти незручні туфлі. Оля раділа, що має можливість погратися з дітьми на майданчику.
“Розповів все чоловікові і нехай вона начувається! Хто їй дозволив говорити такі речі?”, – подумки обурювалася матір.
До неї підійшов Костик. Дружина все виклала своєму чоловікові, а молодий батько сказав:
– Знайшла через що засмучуватися! Ти ж знаєш, що Валентина Петрівна – складна натура. Хіба ти вперше чуєш, як вона ображає інших дітей? От і до Олі дійшла черга. Усі її слова не мають значення.
– А якщо вона справді має рацію? – не могла заспокоїтися Аліна.
Раптом батьки побачили, що до їхньої доньки підійшов п’яний сусід.
– Доблого дня! А со це за класуня така маленька? – почав дражнитися він.
Оля подивилася на чоловіка оцінним поглядом і сказала:
– Мамо, а чому цей дядько розмовляє, як мала дитина? Хіба його не навчили говорити? Чи це якось пов’язано з дивним запахом, яким від нього чути?
Дорослі ледве зуміли стримати посмішку, поки сусід не зайшов у під’їзд. Ця ситуація добряче їх розсмішила, а матір назавжди позбулася будь-яких сумніві у розвитку своєї малечі.
Згодом Валентина Петрівна все ж втратила роботу через непрофесійну поведінку і хамовите спілкування з батьками.
А як би ви вчинили на місці батьків у такій ситуації?
