На кухню зайшла моя маленька донечка Валя. Вона глянула на мене з серйозним виразом обличчя і сказала:
– Мамо, я маю поговорити з тобою по-дорослому.
– Я готова уважно тебе вислухати, – відповіла я не менш серйозно. – У чому справа?
– Досить вночі чіпатися до тата!
Від почутого я буквально втратила дар мови.
– Але Валю, хіба ти в ночі не повинна спати із закритими очима?
– Ну так, я сплю. Беру свого улюбленого ведмедика та разом засинаємо.
Звідки дитина про це може знати? Стоїть і дивиться на мене, а мені соромно.
– Ти постійно сваришся з татом через ноутбук. Кажеш, щоб він вночі вимикав його, але вдень ти не даєш мені дивитися на ньому мультики, бо тато працює. Нехай краща він довше за ним сидить і більше заробляє, бо тоді у нього буде достатньо грошей, щоб придбати мені особистий комп’ютер, на якому я зможу переглядати мультсеріали.
Я тоді голосно розсміялася. Виявилося, що Валя просто вирішила захистити тата.
– Гаразд, донечко. Я буду чемною з татом. Це все, що ти хотіла мені сказати?
– Так, тому я йду бавитися зі своєю лялькою, – відказала вона.
Що думаєте з цього приводу?
