– Доню, а вас чекати в суботу? – запитала я в дочки.
– Звичайно! – відповіла вона.
Прийшла п’ятниця. Я з нетерпінням чекала вихідних і ретельно готувалася. Мені хотілося пригостити своїх онуків чимось смачненьким. У суботу вранці я поприбирала в квартирі і привела себе в порядок. Стіл накритий, залишилося лише дочекатися приїзду гостей. Однак ніхто так і не з’явився. Прикро, але, можливо, у них щось сталося.
Взагалі цю зустріч я організовувала, щоб подарувати своїй дочці з зятем значну суму грошей. Вони б могли нарешті купити собі автомобіль і приїжджати частіше.
Я зателефонувала до дочки. Іра підняла трубку і сонно відповіла:
– Алло. Мамо, ти щось хотіла? Ой, я зовсім забула, що ми мали сьогодні приїхати.
– Як так? Я даремно вчора увесь день готувалася. І в мене сьогодні день народження…- сказала я зі сльозами на очах.
– Ми завтра можемо приїхати. У мене багато клопотів, тому й забула. Нічого страшного! – відказала Іра.
Після розмови у мене на душі стало пусто. Сльози котилися градом. Зі злості та обіди я викинула усе, що наготувала. Потім зібрала усі необхідні речі, взяла зібрані заощадження і поїхала в туристичну агенцію.Там я купила гарячу путівку в Болгарію.
Відпочинок видався казковим!
Природна навколо радувала око. Одного дня до мене на пляжі підійшов чоловік. Він хотів пригостити мене коктейлем і познайомитися. Ігор Сергійович раніше працював лікарем. Зараз він вдівець і вийшов на пенсію. З ним було приємно і легко спілкуватися.
Чоловік знав багато веселих історій, а я натомість розповідала йому про свої життєві пригоди.
Ми з Ігорем Сергійовичем закохалися один в одного. А перед від’їздом він зробив мені пропозицію:
– Валю, а давайте одружимося? У мене є квартира і пенсія непогана. Ми зможемо багато часу проводити разом, гуляти парком і ходити по музеях, а літом подорожувати на море!
– Я навіть не знаю що відповісти. У мене діти, внуки…
– А куди вони подінуться? Будуть до нас в гості приходити! – одразу заспокоїв Ігор Сергійович.
У цей момент я одразу згадала про вчинок моєї дочки і миттю погодилася.
Коли ми повернулися додому, то в мене на будинку висіло оголошення з проханням знайти жінку, яка зникла.
– Валю, а чому ти не казала, що тебе шукають? – здивувався Ігор Сергійович.
– Мабуть, це моя дочка, – спокійно відповіла я.
– Хіба ти її не попередила, що летиш на відпочинок?
– Ні.
Раптом з під’їзду вийшла Іра. Вона не могла повірити своїм очам.
– Мамо, куди ти пропала? – закричала вона. – Ми тебе всюди шукаємо!
– А я була на відпочинку. Уявляєш, у мене є свої особисті справи та клопоти. А це мій наречений – Ігор Сергійович. Ми плануємо найближчим часом одружитися.
– Я нічого не розумію…- ще більше дивувалася дочка.
– Не хвилюйся, все гаразд. Я виходжу заміж. Хіба ти не бажаєш мені щастя?
– Бажаю..- відповіла Іра.
– Чудово. Ходімо я віддам тобі сувеніри, які привезла з Болгарії й розповім про свій незабутній відпочинок.
А ви б наважилися на таке спонтанне рішення?
