“Мамо, ти тільки довго живи…” – чуттєвий текст, що знайде відгук у серці кожного

Тобі тільки виповнилося 18 років. Уже така доросла для самої себе, але ще така юна для власних батьків. Власне, ще живеш із ними, отримуючи предостатньо їхньої турботи та уваги.

На годиннику друга ночі. Темно. Намагаєшся розгледіти щось у вікні, але за шибкою лише густий туман і чорно-чорна вуаль ночі. 

Раптом філософські роздуми обриває мама, яка заходить до тебе на кухню.

– Не спиться?

Соромно опускаєш погляд.

– Ну, мам. Сергій такий класний. Він не спить також. Ось повідомлення мені строчить… Я ще трохи посиджу.

Мама тільки з розумінням всміхається. Голубить, гладить по голові і йде з кімнати.

А ось уже минув цілий десяток літ. Тобі вже 28. Приїжджаєш із власною сім’єю до батьківського дому. 

Друга ночі. Сидиш на знайомій до болю кухні. Раптом заходить мама.

– Не спиться?

– Мамусю, тільки глянь, яка краса. Такий хорошенький. Тільки заснути ніяк не може

Мама посміхається, обнімає тебе і забирає дитину. Зараз вона все сама зробить.

А ось ще з десяток промайнув. Обі вже 40 із гаком. 

Знову повертаєшся до матері. Сидиш о другій ночі на кухні і чекаєш, коли вона нарешті ввійде. Вона завжди заходить… Завжди запитує, що трапилося… Чого не спиться…

– Не спиться?

– Мам, глянь, який хороший бісквіт вийшов. Такий легкий і добре пропечений. Смакота.

Жінка посміхається. Гладить доньку. Відрізає шматочок і сідає біля своєї дитини.

Мамо, живи довго!

Поділіться спогадами про свою неньку

Ivanna
Content Protection by DMCA.com
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector