Як відомо, проблема еміграції, тобто переїзду за кордон в пошуках кращого життя стоїть досить гостро в умовах сучасної України. І важко не тільки тим, хто відправився на пошуки долі, а й тим, хто залишився в межах нашої держави, доглядаючи дітей, онуків, стареньких батьків. Так було і з пані Галиною.
Минуло вже два роки відтоді, як вона доглядає Михайлика. Його батьки поїхали за кордон працювати. Звісно, це дуже добре: нова країна — нові можливості, та якби ж вони хоч трішки думали про матір, яка сидить з їхньою дитиною!
От нещодавно, до прикладу, батьки Катерини, невістки, купили собі новий девайс — плазмовий телевізор. Воно б і забулось, якби не ситуація, яка виникла ввечері того дня. Віктор, син Галини, дзвонить до матері:
— Мамо, я знаю, що в тебе залишились ще відкладені гроші, та й і пенсія є ще. Поживіть поки з Михайликом на них. У нас є свої плани, хочемо реалізуватись, гроші самим потрібні.
— Та що ви кажете! Гроші їм потрібні! Це ж ваша дитина! – сказала Галина, спересердя кинувши слухавку.
І справді, діти хотіли повністю залишити дитину на бабусю. Воно б і нічого, Галина життя не уявляє без онука. Віддає хлопчику всю себе.Та якби ж син із дружиною допомагали фінансово… Щоб можна було купити все необхідне, не відмовляти собі в потрібному і не позичати ще в когось. Бо ж пані Галина ніколи не дозволяла собі зайвого у фінансовому плані.
Щойно заспокоївшись, бабуся бачить виклик від невістки. Мабуть, вони з Віктором посварились: чоловік хоче допомоги матері із сином, а дружина відмовляється від переказу коштів.
— Чому Ви постійно нам докоряєте?! Ми тут працюємо як прокляті, а ви не можете з Михайликом посидіти?! Він же не тільки наш син, а й Ваш онук теж!
— Я не докоряю. Робіть, що хочете. Я не винна, що вам самим байдужа власна ж дитина!
— Все, що від вас хочуть, це сидіти з хлопчиком. Ми заробляємо гроші. А ви не тільки не хочете нам допомогти, а навпаки заважаєте! І без Вас не солодко!
— Та що мені ваші гроші? Не в грошах річ. Якщо така розумна, то візьми хоч квиток і приїдь на дитину подивися. Він уже й забув, як батьки виглядають!
— Коли зможу, тоді й приїду! Ви б так за Михайлом дивились, як нотації мені читаєте!
Невістка поклала телефон. Галина ніяк не могла змиритись із таким ставленням до себе. Невже рідні діти можуть так безсердечно вчиняти?
От знову подзвонив Віктор. Перепрошує.
— Люблю, – каже, – дружину, нічого подіяти не можу… Постараюсь поговорити з нею, допомогти вам фінансово.
— Та не треба мені ваші гроші! Я так випрошувати їх більше не буду. І без вас проживемо якось. Живіть собі там у любові! А коли назад захочете повернутись, дивіться, щоб пізно не було!
Ось так і живе Галина. За два роки вона отримала тільки один переказ від дітей. Їм важливіші почуття один до одного. І гроші. Найбільше у цій ситуації страждає Михайлик, який росте без батьків. Звичайно, Галина віддає йому всю любов, але чи цього достатньо?
Що порадите робити жінці?
