Ми зі Славіком познайомилися на танцях. Усі дівчата мріяли привернути його увагу, але він обрав саме мене. Спочатку ми багато танцювали, а потім пішли у ліс прогулятися, де все й відбулося…
Хлопець наступного дня повернувся в місто, а через два місяці я дізналася, що скоро стану мамою. Я раділа, що тепер ми зі Славіком зможемо стати однією сім’єю.
Коли мова зайшла про весілля, то ні майбутній батько, ні його рідні не хотіли визнавати мене.
– Наш син ніколи б навіть не подивився в сторону цієї дівчини!
Проте бабуся та дідусь Славіка наполягли на узаконенні наших відносин. Я переїхала в дім свекрів. До мене з самого початку ставилися, як до непотребу. Мені кожного дня нагадували, що я занапастила своє життя і життя Славіка. Та нікому було витерти мої сльози.
– І чого ти тепер плачеш? Ти ж сама хотіла такого життя, тому радій, що змогла вибратися зі свого села.
Після народження дітей наші стосунки не покращилися. Лише заради близнюків я продовжувала терпіти усі витівки Славіка, який робив все, що йому заманеться.
Він став добрішим і приємнішим лише тоді, коли у нього з’явилася коханка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Коли Нестор закінчив школу, то вирушив на навчання у столицю. Оксанка тим часом виїхала в Італію, де влаштувалася нянею. Буквально через декілька тижнів пролунав дзвінок:
– Мамо, я знайшла тобі роботу. Потрібно доглядати за старим чоловіком. Зарплата пристойна.
Я довго вагалася, але чергове непорозуміння з чоловіком змусило мене наважитися на заробітки. Я оселилася у невеликому містечку поблизу Риму. Робота була та, про яку говорила дочка.
Для літнього чоловіка я стала медсестрою, кухарем, прибиральницею і співрозмовником. Мені вдалося швидко вивчити італійську мову, тому проблем зі спілкуванням не виникало. Роберто працював журналістом і з дому писав колонки та коментарі. Я першою бачила його роботи.
Нарешті я почувалася потрібною і щасливою.
– Маріє, я знову захотів жити, коли познайомився з тобою, – заявив італієць.
Бігли дні. Оксанка встигла повернутися додому, а я продовжувала працювати закордоном. Проте ідилію порушив один дзвінок:
– Маріє, сталася біда…Славік у лікарні. Автокатастрофа. Повертайся додому, бо ти нам потрібна, – несподівано сказала свекруха.
– Гаразд, – відповіла я. Адже з шанобливого тону жінки було зрозуміло, що ситуація серйозна.
Така новина змусила Роберто засмутитися.
– Я переживаю, що ти більше не повернешся до мене, – щиро зізнався чоловік. – Маріє, виходи за мене!
– Я повинна поїхати додому, бо на мене там чекають. Твоя пропозиція дуже серйозна і потребує ретельних роздумів. У будь-якому разі зараз я не можу покинути Славіка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Виявилося, що чоловік став інвалідом. Він не міг самостійно пересуватися, мав проблеми з мовою та іншими видами діяльності. Я турбувалася про Славіка і допомагала йому у всьому, незважаючи на гірке минуле.
Зрештою тривала реабілітація змогла поставити чоловіка на ноги. Попри це змінилася його поведінка і ставлення до мене. Він став іншою людиною, як і його матір, яка почала з повагою відноситися до мене.
– Маріє, дякую тобі за все! Ти мене врятувала! І взагалі, ти завжди була поруч, а я не цінував цього. Вибач, я хочу виправитися, – щиро сказав Славік.
Ці слова буквально торкнулися до глибини моєї душі. З іншого боку, я продовжувала сумувати за Роберто, який не давав про себе забути. Чоловік жалівся, що йому важко одному, тому я запропонувала відіслати свою родичку до нього на роботу.
– Гаразд, але через декілька місяців я хочу, щоб ти повернулася, – казав чоловік.
Перший час Тамара регулярно телефонувала до мене, щоб уточнити ті чи інші питання, а згодом не стало звісток ні від неї, ні від Роберто.
– Маріє, можливо поїдьмо на море в Одесу? – якось запропонував чоловік. – Дорогою провідаємо Нестора в столиці.
Наші стосунки зі Славіком налагодилися. Щодо Роберто, то я викинула його зі свого серця. Він знайомих я дізналася, що Тамара планувала відносини з італійцем, але він перетворився на сварливого дідугана, тому жінка повернулася додому.
Я рада, що прийняла правильне рішення. Зараз я щаслива дружина, матір і бабуся!
А що ви думаєте про цю історію?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
