Мої батьки прожили разом 25 років. Відсвяткували срібне весілля і розлучились. Спершу я звинувачувала батька в цьому, бо він був ініціатором. Та згодом я зрозуміла, чому він так вчинив.
Я завжди вважала, що у нас хороша міцна сім’я, дуже рідко чула, щоб батьки сварилися. Батько завжди був годувальником, заробляв гроші, мама не працювала ніколи. Вона займалась домом і моїм з братом вихованням.
Коли батьки заявили, що розходяться, я вже жила окремо з чоловіком. Мій брат тільки-но влаштувався на роботу після закінчення училища.
Я одразу прибігла до мами, почала її жаліти, підтримувати. мама плакала, нічого не могла пояснити.
– Просто зібрав речі і пішов…Ну нічого ж не сталось – схлипуючи говорила мама.
Я не знала, що думати. Перше, що прийшло мені на думку, що батько знайшов собі іншу жінку. Ну не вірю, що просто так люди розлучаються після 25 спільно прожитих років.
Я вирішила зателефонувати до батька:
– Доню, я дуже втомився..Чесно.. Жити з твоєю мамою дуже важко. Я чекав моменту, коли ви з братом станете самостійні. Тепер я хочу пожити для себе.
Це все, що сказав мені тато. Але як можна терпіти людину стільки років, а потім раз і кинути її? Якось не сходиться. Питання було в тому, на що тепер житиме мама? Пенсії отримувати вона не могла, бо нігде не працювала, стажу не мала. То виходить, батько кинув її напризволяще. Я наговорила різних образливих речей йому, а він лиш відповів:
– Сподіваюсь, ти колись зрозумієш, чому я так вчинив..
І я зрозуміла.. Причому скорим часом.
Мама почала щодня до мене дзвонити. По декілька разів на день. Я звичайно, все розумію. Але у мене робота, хатні справи, чоловіку хочеться час приділити.
Далі вона почала жалітись на те, що немає за що жити. Ми з братом вирішили скидатись по чотири тисячі, аби щомісяця давати мамі кошти на забезпечення. Батько залишив їй свою квартиру, сказав, що оплачуватимете комунальні послуги.
– Я на їжі економити не буду – казала мама – І в салон мені потрібно: волосся пофарбувати і нігті давно пора переробити. А ще зима на носі! Мені речі нові потрібні!
– Так, у тебе в шафах місця вже немає – обурювалась до неї.
– Так вони всі з минулого року! Ти хочеш, щоб я знову їх одягала?
Мама не збиралась трохи зменшити свої трати. Їй все було мало.
Я намагалась їй пояснити, що її стало надто багато у моєму житті, а вона образилась..
Як виявилось, мамині потреби були дуже великі. А батько тягнув їх усе своє життя. От, що йому набридло. Я більше не звинувачувала його розлученні. Подивилась на їхній шлюб під іншим кутом.
Тато терпів таке ставлення чверть століття. Я можу тільки уявити, як йому було важко. З моменту їхнього розлучення минуло не більше як рік, а я уже не витримую з нею. Чоловік нервується, просить, щоб я не спускала стільки грошей на тещу, але і її залишити без копійки я не можу.
Та мені доведеться вирішити, що робити з усією цією історією.
Що б ви могла порадити дівчині? Як їй поводитись з мамою?
