Того вечора мені зовсім не хотілося повертатися додому. Та, в принципі, таке зі мною відбувається щодня. Немає радості і щастя в моєму житті, от я й шукаю його в пляшці. Але й там нема…
Через мої постійні гулянки все стає тільки гірше. Дружина сердиться на мене, кричить. Спілкуватися з нею стало майже неможливо.
Ми з Дариною такі різні люди – я гадки не маю, як так сталося, що кілька років тому я у неї закохався. Може, то й не кохання було, а чорна магія якась, ворожіння?
Спочатку у нас все було добре, а потім дружину, наче підмінили. Вона ніби хотіла мене “перекроїти” на свій лад: то робота у мене не та, то вдягаюся я не так, як потрібно, то говорю неграмотно.
Після першого року спільного життя мені почало здаватися, що я нікому непотрібний невдаха, якому під силу тільки горілку пити.
Так мені часто Дарина казала. Я намагався їй пояснити, що життя, якого вона для мене хоче, не робить мене щасливим, але все марно…
Через довгий язик дружини мене зневажав весь район. Усі бабусі осудливим поглядом проводили мене до під’їзду кожного разу, як я повертався додому під градусом. Усі намагалися втрутитися в наше життя, роздавали поради.
– Мар’янчику, вам треба просто дитинку народити. От побачиш – усе одразу налагодиться.
Я й сам хотів вже стати батьком, мені здавалося, що хоч тоді моє життя матиме якийсь сенс, але Дарина сказала, що не хоче мати дітей. Мовляв, це псує фігуру і вимагає великих затрат.
Після чергового загулу я плентався додому, поглянув на вікна, які яскраво горіли жовтим світлом і вирішив трохи посидіти в альтанці.
Думав про те, що буде далі з моїм життям, аж раптом почув з-за спини:
– Доброго вечора!
Я оглянувся і побачив дівчину з сусіднього під’їзду.
– І тобі привіт! Ти що тут робиш так пізно сама?
– Та так, люблю ввечері свіжим повітрям подихати, та й вдома на мене ніхто не чекає, – відповіла сусідка.
– Як і мене. Я Мар’ян, – сказав я, простягаючи новій знайомій руку.
– Я знаю, а я Софія.
Виявилося, що ми вчилися разом в одній школі. Коли я випускався – їй було всього 12 років.
– А я ж у вас закохана колись була, – щиро засміялася Софія.
– Та певно, колись і я був красенем, спортсменом, а зараз що?
– Не кажіть так! У нас завжди є шанс змінити щось на краще. Треба цього тільки захотіти. У вас все вийде, я в цьому впевнена.
Як давно я не чув ці слова! Вже й забув, як це приємно.
Я дивився на непримітну і дуже сором’язливу дівчинку і розумів, що не хочу від неї відходити ані на крок.
– Чому Ви так на мене дивитеся, – спитала Софія, намагаючись приховати свої почервонілі щоки.
– Давай на “Ти”?
Ті вечірні розмови були єдиним, що надавало моєму життю сенсу. Я поспішав з ненависної роботи до тієї альтанки, як до єдиного місця порятунку.
Так і закохався у Софійку. За кілька місяців потому розлучився. Квартиру залишив Дарині – це ж насправді єдине, що їй від мене було потрібно.
В рідному місті ані мене, ані кохану нічого більше не тримало, тож ми зібрали речі і поїхали закордон.
Софія стала тією жінкою, яка надихала мене, вірила в мене і підтримувала, що б я не робив. Її лагідність і ніжність робили мене надзвичайно щасливим.
Я дарував їй свою любов, а вона з кожним днем розквітала. Більше ніхто б не посмів назвати її сіреньким мишеням. В моїх чоловічих руках вона перетворилася на розкішну жінку, яка була впевнена в собі і в тій людині, яка поруч.
Коли ми дізналися про те, що скоро станемо батьками – вирішили повернутися на Батьківщину.
Треба було бачити обличчя знайомих сусідських бабусь, які побачили дорогу автівку, з якої вийшов гультяй Мар’ян разом з неймовірно вродливою Софією.
– Софієнько, дитинко, ми так за тобою сумували. Ти поїхала, і дбати про нас було нікому.
– Ну, нічого! Тепер я за вами приглядатиму, – весело сказала дружина.
– Вагітність тобі дуже до лиця, – не вгамовувалися сусідки.
– Та це не вагітність, це просто правильний чоловік поруч, – додав Петрович.
Справжня магія кохання починається тоді, коли ми знаходимо своїх, правильних людей, які готові приймати нас такими, якими ми є. Тому не намагайтеся “перекроїти” когось під себе, бо любов терпляча, ніжна і турботлива.
Чи наважилися б Ви так кардинально змінити своє життя, як Мар’ян?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
