Марії Павлівні минулого року виповнилось 65 років. Ще 5 років тому помер її чоловік, діти вже давно з’їхали, тож вона залишилась сама. Живе у селі.
Марія не розуміє, чому діти так мало приділяли їй уваги? Адже ніби нічим не образила.. А вони стали дуже рідко приїжджати і не телефонують зовсім…
А їй важко..Адже має велике господарство. Багато худоби: корова, дві свині і два десятки курей. За городиною на полі дивитись теж потрібно – 8 соток у жінки було. Останнім часом у жінки почали дуже ноги боліти і тиск високий. Працювати стає неможливо.
Робити нічого. Дітей не допросишся допомоги. Марія взяла собі в помічниці Оксану, жінку з їхнього села. Віддаватиме їй половину пенсії за поміч.
Так легко стало Марії Павлівні. Тепер вона може бути певна: худоба буде нагодована, грядки без бур’янів, дерева политі, а ще й супчик деколи Оксана для неї варила.
Якось до Марії подзвонила дочка з питаннями:
– Мамо, чому мені люди з сусідніх сіл розповідають про вас такі речі?
– Які речі, доню? – настрашилась Марія.
– Буцімто ви прийомну дочку собі взяли, вона вам допомагає, а ви їй гроші за це платите.
– Так і є.. Важко мені самій. А ви ж так рідко приїжджаєте з братом до мене. От я і вирішила..
– А те що будинок на неї зібрались переписувати теж правда? – обурилась дочка – Мені соромно за вас!
Донька не дала матері пояснитись, відключила дзвінок. Марія хотіла зателефонувати до сина, попросити у нього підтримки, та він взагалі не брав слухавки. Вочевидь, дочка йому уже свою правду розповіла.
Марія Павлівна зажурилась, сиділа і плакала. Як же їй тепер бути? З власними дітьми порозумітись не може! Вони її слухати навіть не хочуть! Де ж була її прогалина у вихованні?
Марія навіть подумати не могла, що діти так сприймуть цю новину. Думала, навпаки буду раді за маму, що у неї помічниця з’явилась, що легше жити стало. А вони…
Жінка сидить і думає, як вона вибачитись має перед дітьми, як провину свою загладити.
Хоча Оксанка каже, що це вони ще мають вибачатись, а жінка ні в чому не винна!
А як ви гадаєте, хто правий?
