До рідного села Микола повернувся на мотоциклі. Заробив сумлінною працею закордоном. Усі дівчата зглядалися на красеня. Та й хлопцю вже хотілося мати свою сім’ю. Ніяк не міг знайти собі ту саму дружину.
– Хочу, щоб я був у неї першим! Так і має бути! Щоб крім мене вона більше ні з ким не була! – думав він.
Практично з перших побачень він випитував все, що його цікавило і говорив про свою умову. Та перші спроби були невдалими. Олена одразу була проти. Рита приховала від нього свої попередні стосунки. З Вірою не склалося, він пішов від неї, а потім дівчина дізналася, що вагітна. Але сподівалася, що він провернеться. Та Микола був зациклений, щоб знайти собі ту саму.
Була в селі дівчина Марта. Красива, чиста, як пелюсток троянди й дуже добра. Сама виросла у бідній родині. Але після школи її взяли працювати до колгоспу. Там вона готувала корм для худоби, молола ялинковий лапник. Та одного злощасного дня її руку затягнуло в пристрій подрібнення. Дівчина повністю втратила кінцівку.
Щоб якось компенсувати травму, влада виділила їй маленьку квартиру в місці. Дівчині почали заздрити. Говорили, що вона гуляє. Що її спідницю не пропустить жоден хлопець. Це ображало Марту, але попри це вона завжди залишалася життєрадісною.
Здавалося, що через інвалідність дівчина закриється в собі, уникатиме людей, їхні витріщання. Але вона навпаки змогла залишитись такою ж активною і веселою, як до нещасного випадку.
Вона могла робити все сама. Марта мала протез, але якби незнайома людина цього не знала, то ніколи б не здогадалася. Дівчина ходила на роботу і насолоджувалась життям.
Але єдине, що не давало їй спокою, то це брудні плітки. А тут приїжджає молодик Микола. Хлопець почув, що в селі є така дівчина, як Марта і вирішив з нею познайомитись.
– Але я одразу хочу тебе попередити. Я намірений будувати сім’ю! Якщо ти виявишся чесною зі мною, якщо я побачу, що я у тебе перший, то ми одружимося!
Дівчині сподобався Микола. Високий, симпатичний і мускулистий кавалер. Від нього так і віяло мужністю і здавалося, що з цим хлопцем дівчина буде, як за кам’яною стіною.
– Байдуже, інші хлопці й так зі мною не заговорять через ті плітки. Здається, що мою репутація вже не відмити. А Микола з серйозними намірами, та і мені вже хочеться сім’ю! – думала Марта і погодилась на стосунки з ним.
Молоді закохалися один в одного. А сподівання Миколи виявились правдою. Через місяць хлопець зробив їй пропозицію. Вони відгуляли пишне весілля. Пів села прийшло подивитися на них, а потім всі гуляли аж до ранку. Більше ніхто не смів говорити кривого слова про Марту.
Їхнє спільне життя було щасливим. Через рік у подружжя народився син. Марта раділа, а Микола ще більше. Минали роки. Син почав ходити в школу. А потім сталося незворотне.
Микола сильно заслаб. Дружина шукала для нього найкращих лікарів. Багато грошей пішло на ліки, але нічого не допомагало і він заснув назавжди.
Це було справжнім ударом для його сім’ї та всіх, хто його знав. Адже про Миколу говорили тільки хороше, який він добрий чоловік, вмілий господар і порядний працівник.
На похорон прийшло дуже багато людей. Та Марта помітила серед них незнайому дівчинку. Виявилось це була його дочка. Віра майже одразу розповіла їй про батька. Дівчинка була переконана, що тато не хоче її знати, а він навіть не здогадувався про її існування.
Якби він знав, то точно прийняв її. Адже його великого серця, сповненого любов’ю, точно вистачило б на рідну дочку.
– Вона так на нього схожа! – думала Марта і вирішила познайомити її з братом. Діти подружилися. А коли підросли, то стали нерозлийвода.
Що б ви робили на місці дівчини?
